Сьогодні Первомайськ проводжав в останню путь свого захисника — молодшого лейтенанта Віктора Вольського. Йому було лише 24. Віктор прожив коротке, але яскраве життя, ставши прикладом мужності й відданості для своєї родини, друзів, побратимів і всієї України.
Віктор Вольський
Віктор Вольський, яким його пам’ятають
Віктор Вольський народився 11 вересня 2001 року в Первомайську. Закінчив ЗОШ №4, де навчався дев’ять років. Класна керівниця згадує його добрим, щирим і відповідальним учнем із чудовим почуттям гумору: «Віктор любив точні науки, особливо математику. Мав гарні стосунки з однокласниками, був справедливим і завжди готовим допомогти».
Після школи вступив до місцевого ПТУ №22 на будівельника. Навчався там три роки, а згодом був призваний до лав армії.
Службу Віктор проходив в Івано-Франківську у складі Національної гвардії. У 2024 році після навчання в Києві отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта і став авіаційним техніком (водієм) екіпажу безпілотних авіаційних комплексів спецзагону «Крила Омеги».
Його бойовий шлях проліг на Донеччині, де він виконував завдання разом із побратимами, залишаючись відданим військовій присязі та українському народу.
Донеччина стала останнім рубежем
11 вересня 2025 року, у день свого народження, Віктор загинув у районі Новопавлівки, Донецької області. Виконуючи службово-бойове завдання, він отримав поранення, несумісні з життям.
Як згадують побратими, він ніколи не падав духом, завжди залишався на позитиві, навіть у найважчі моменти. Однією з його улюблених фраз була: «Все буде чьотко». Таким його пам’ятають рідні й друзі — усміхненим, добрим, щирим, завжди готовим підбадьорити.
Під час прощання побратими передали родині Віктора бойовий прапор.
Цього ж дня, 18 вересня, Первомайськ проводжав ще одного воїна. Майже рік Анатолія Іванова вважали зниклим безвісти.
