На крутому схилі над лівим берегом Південного Бугу в Первомайську є будинок 1878 року, де й нині живуть люди. Це — садиба Августа Гана, підприємця, власника млинів, які працювали на правому та лівому березі ріки наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть. На подвір'ї садиби збереглася автентична мозаїка та стіл із млинового жорна, за котрим колись сидів сам Ган, спостерігаючи за роботою своїх млинів. Гард.City запрошує вас на фотоекскурсію старовинною садибою, яка, хоч і перебуває не в кращому стані, проте зберегла чимало історичних деталей. Пропонуємо подивитися сучасні та ретросвітлини, а також дізнатися історії від теперішніх жителів цього будинку.
Авторка дякує за допомогу у підготовці цієї статті краєзнавцям Тетяні Хмарі, Ігорю Вердишу, Сергію Шевченку, фотографині Олесі Жужомі.
Історія садиби Ганів, якій у 2025-му виповнилося 147 років
Один млин, власником якого був Август Ган, збудований у 1872 році в Ольвіополі, другий млин — у 1886 році на іншому березі, в Голті. Згодом у заплаві при правому березі звели двоповерховий склад, з'єднавши його з млином за допомогою металевого транспортера, а два береги ріки з'єднали поромом. Разом це все утворювало потужний виробничий комплекс, який виробляв 172 800 пудів борошна на рік. Це був найпотужніший борошномельний комплекс усього регіону. Неподалік млина в Ольвіополі була велика хлібопекарня з високим димарем, а ближче до залізниці — комплекс складів.
До млинів зерно підвозили переважно кіньми. Вулицю, що вела до млинів, Ган своїм коштом вимостив бруківкою, і лише у сучасний період її заасфальтували. Нині це вулиця Тичини, а колись вона звалася Ганівською. Тепер ім'я підприємця, котрий вклав багато праці та ресурсів у розвиток нашого міста, носить Ганівський узвіз, розташований неподалік. А на вулиці Тичини за номером 54 й досі стоїть садиба Ганів. Який вона має вигляд та хто там нині живе, дивіться.
Сучасність Ганівського маєтку: коти, собаки, ластівчині гнізда та аварійний дах
Подвір'я зустрічає гостей осонням і зеленню. Величезна софора, яку, за словами нинішніх жителів будинку, посадив ще Август Ган, закриває затишний двір від сонця мереживною тінню.
Подвір'я садиби
На подвір'ї росте спориш, а до ґанку веде доріжка, вимощена мозаїкою ще з тих часів. Мозаїка зображує розу вітрів, яка символізує успіх, нові можливості, подорожі, відкритість до світу та добробут: саме такий символ колись Ган обрав для свого обійстя.
Мозаїка на подвір'ї
Сходинки ведуть на сонячний ґанок, а у старовинних дубових дверях гостей зустрічає киця.
Назустріч із другого поверху вибігає пес, а попід стелею просто у холі вмостилися порожні ластівчині гнізда.
Старовині дубові двері встановлював ще власник садиби, і вони чудово збереглися до цього часу разом із різьбленими візерунками.
Візерунки на дверях
Попід стелею декор із дерева: стелі тут, на першому поверсі, досить високі: три з половиною метри.
Колись на першому поверсі жив підприємець із родиною, а другий поверх призначався для прислуги.
Віконця на другому поверсі
Та тут і досі живуть люди: у будинку Гана станом на 2025 рік мешкає чотирнадцять родин. Журналістці поталанило поспілкуватися із жительками старовинного маєтку.
Пані Олена Горбенко живе у цьому будинку із 1982 року. Раніше вона викладала у шостій школі (тепер — Первомайська гімназія №6) фізику та математику.
Олена Павлівна Горбенко
Її квартира — на другому поверсі. Тут низенькі стелі, подекуди — косі, як у мансарді, а віконця невеличкі, проте по-своєму затишно. Щоправда, немає ні води, ні каналізації: доводиться ходити надвір та підіймати воду. Раніше було пічне опалення, топили груби, тут досі збережені ці груби та димарі. Пізніше будинок газифікували. Наразі в одній із кімнат встановлений калорифер, але однак взимку холодно: Олена Павлівна каже, що думає над тим, щоб на зиму переїхати до рідних у Дніпро.
Балкон садиби
«Всередині щось робимо своїми силами, а зовні — штукатурка пооблітала, треба підремонтувати».
Дах будинку, за словами жителів, в аварійному стані. Занедбаним виглядає балкон.
Балкон однієї з квартир
Кілька років тому, згадує пані Олена, сюди приїздив друг родини Ганів: «Пройшовся, поцікавився, шо там, де там, як там».
Жителі будинку де-не-де намагаються підремонтувати своїми силами
Дерев'яна веранда не збереглася, а стіл із жорна є й досі
Пані Ольга живе тут вже 62 роки. «Коло будинку була веранда: на весь дім, красива така, з фігурами, шириною метра три було. Підлога була там дерев'яна. Совєтська влада все те познімала, бо треба було фарбувати, а вони взяли і все зняли», — пригадує пані Ольга.
Пані Ольга живе тут 62 роки
Пані Ольга також згадує, що роки чотири тому сюди приїздив друг (чи родич) Гана. «Років 75-80, з перекладачем приїздив. Дивився підлогу, йому дуже сподобалося, що стільки років будинку, а підлога збереглася».
Неподалік будинку зберігся сарай, також із Ганівських часів. Цікава будівля: частково муровані стіни з граніту, частково з цегли.
Усередині також атмосферно: схоже на те, що колись тут були стайні.
Унизу розташована криниця, за часів Гана звідки качали воду, щоб мати у будинку водопостачання. Подвір'я навпроти входу в садибу завершується майданчиком-балконом у формі напівкола, з краю викладеним цеглою.
На майданчику розташований круглий стіл, зроблений з кам'яного жорна.
Цей стіл — також свідок часів, коли понад століття тому Август Ган сидів тут, біля свого дому, та спостерігав за роботою млинів. З цього майданчика відкривається просторий краєвид, і раніше усе виробництво із трьох млинів було як на долоні.
Родина Ганів: ретросвітлини та долі
Август Ган приїхав до цих країв на запрошення барона Костянтина Унгерн-Штернберга для установки парової машини на шкіряному заводі в Ольвіополі, що належав барону. Того ж року, в 1872, Август Ган спільно з дворянином Миколою Хржановським придбав у барона садибу з млином на Південному Бузі, а далі почали будувати новий млин.(про це пише краєзнавець Сергій Шевченко).
Август Ган та його дружина Аделаїда, посередині млиновий комплекс на Південному БузіФото: Первомайщина у світлнах, документах і спогадах
Збереглися декілька ретросвітлин, на яких можна побачити колишніх власників та жителів садиби.
Підприємці Гани та працівники млинівФото: із фондів Первомайського краєзнавчого музею
Сидять зліва направо: 1-й Карл Попов; 3-й Август Іванович Ган; 4-й Адольф Августович Ган; 5-й млинар Кирило Тонкоглас. Верхній ряд стоять зліва направо: 3-й крупчатник, німець за походженням), Юкель Богуславский. Кирило Тонкоглас був кращим млинарем, тому на фото він біля Ганів. На кладовищі його поховано біля склепу Ганів. Юкеля Богуславського вбито 29.12.1919 року під час єврейського погрому. Скоріш за все він був упорядником, тому потім став власником млинів, розповідає краєзнавиця Тетяна Хмара.
Родина Ганів, 1896 рікФото: Світлину надала краєзнавиця Тетяна Хмара
На іншій світлині 1896 року — родина Ганів. На фото можуть бути Маленкови, які жили у будинку Ганів, та робітники млинів. Сидять біля трьох онучок: 4-й зліва Август Ган; 5-й зліва Адольф Августович Ган. Також на цьому фото є двоюрідні сестри, справа наліво: крайня Віра Давидівна, а біля неї вліво Анна Карпівна, які жили на сучасній вулиці Олени Пчілки.
Двоюрідні сестри Гана: Віра Давидівна та Анна КарпівнаФото: Світлину надала краєзнавиця Тетяна Хмара
Є також світлина, на якій сестри Гана в молодості.
Родички ГанаФото: Первомайщина у світлинах, документах і спогадах
Ще ретросвітлина, зроблена на Голтянському березі.
Родина Ганів, ГолтаФото: світлину надала краєзнавиця Тетяна Хмара
Зліва на протилежному березі — Різдвяно-Богородицька церква, побудована в 1886 році (радянська влада знищила її у 1934-му). Справа наліво: Август Ган, Адольф Ган. Всього у Августа Гана було троє дітей: Адольф, Густав і Клара. Крайня зліва у білій блузі — Аделаїда, дружина Августа Гана. Друга зліва — Кароліна Шорнн, її матір.
За свідченням з Державного архіву Миколаївської області, ф.184, оп.1, спр.2359, сторб124, Август Ган помер у 1906 році від старості. Ган Август Іванович, прусько-підданий, 01.02.1837 — 07.05.1906. Місце народження — Польмінельдерн (Силезія). Місце смерті — м. Ольвіополь. Місце поховання — сучасна вул. Вознесенська. Дружина — Аделаїда Флоріанівна Ган (уроджена Шорнн). Цікаво дізнатися, що історія знає ще одного Августа Гана, німецького реформаторського богослова, котрий жив раніше за підприємця Гана (1792-1863). Можливо, власника млинів назвали на честь християнського діяча? І ще цікава деталь. Зазначає краєзнавиця Тетяна Хмара: «На могильних плитах міста, навіть там, де поховані священники, не побачиш слів Євангелія. А от у Августа Гана викарбувана цитата з Євангелія: «Добрий і вірний раб! В малому ти був вірний, над многим тебе поставлю» (Єв. Матфея 28.2)».
Біля садиби Ганів, 2025
Будівництво комплексу млинів було завершене у 1912 році. За виробництвом, продовжуючи справу батька, продовжував наглядати Адольф Ган, син Августа Гана. Після революційних подій він змушений був емігрувати на свою батьківщину, в Німеччину.
Софора, посаджена Ганом
У 1932 році під час великої повені більшу частину млинового комплексу зруйнувала вода. На Голтянському березі вціліли кілька складських приміщень, а з Ольвіопольського — одна з прибережних будівель, яку передали меблевій фабриці «Кедр». У журналі «Імідж» Первомайська йдеться, що в 1943 році Адольф Ган приїздив з Німеччини, дивився на те, що залишилося від млинів, влаштував пригощення для колишніх своїх працівників, казав, що має млини в Німеччині та у Первомайськ вже не повернеться.
Садиба Ганів
У серпні 1945 року з Вайнорі до Первомайська був передислокований 511-й окремий розвідувальний авіаційний полк, що базувався на аеродромі в Підгородній, а в будинку Гана тоді був офіцерський гуртожиток, розповідає краєзнавець Сергій Шевченко.
На балконі подвір'я садиби
Стара садиба гріється під теплим осіннім сонцем, замріяно колише зелене мереживо віт стара софора, а на круглий стіл-жорно вистрибує лагідна киця. Життя плине, як Південний Буг, що несе свої води десь унизу, усе змінюється, зводяться і щезають млини, люди, які жили тут колись, залишаються у спогадах. Тож пам'ятаймо про тих, хто вклав чимало ресурсу, енергії та любові у розвиток нашого краю.
