На старому Вознесенському кладовищі Первомайська впорядковують місце, де колись був зведений родинний склеп родини Ганів — підприємців, які мали неабиякий вплив на економіку півдня України кінця ХІХ — початку ХХ століть. Потужний поштовх для розвитку підприємництва у наших краях дала родина Ганів, наголошує краєзнавець Володимир Войтенко. Їхній вклад в економіку краю важко переоцінити, тож пам'ять про цих підприємливих німців варто зберігати як частину історії Первомайщини.
У травні 2023 року Гард.City опублікував статтю про козацькі цвинтарі Ольвіополя та Богополя, де донині збереглися декілька кам’яних хрестів, які є унікальною історичною спадщиною півдня України. Як і у багатьох локаціях нашої держави, козацькі хрести не мають статусу пам’яток, тож поступово руйнуються через негоду та час. Міська влада звернула увагу на публікацію, пообіцявши подбати про збереження ольвіопольських та богопольських кам’яних хрестів.
Маємо приклад співпраці міської влади із місцевими краєзнавцями. У відповідь на запит первомайського краєзнавця Володимира Войтенка міський голова Первомайська Олег Демченко дав доручення управлінню ЖКГ впорядкувати поховання німецького підприємця Августа Гана на Вознесенському цвинтарі.
Це гарний приклад належного ставлення до історичної спадщини міста і поваги до видатних його жителів, котрі в минулому зробили великий внесок у розвиток не тільки міста, але й усього півдня України. Дуже сподіваємося, що роботи продовжуватимуться.
Володимир Войтенко: «Історію треба вивчати, а історичні пам'ятки — зберігати»
Август Ган помер 7 травня 1906 року, його поховали на цвинтарі по вулиці Вознесенській. На пам’ятній дошці написано двома мовами: «Август Іванович Ган. Народився 1 лютого 1834 року, помер 7 травня 1906 року». Та слова з Євангелія від Матвія: «Добрий і вірний раб! В малому ти був вірний. Над многим тебе поставлю».
Пам’ятна дошка на місце поховання Августа Гана. Липень 2023 року
— Зараз мова йде про наших земляків, хоч і німців за національністю, — Ганів, які започаткували багато доброго для розвитку нашого міста. Я впевнений, що історію треба вивчати, а історичні пам'ятки — зберігати, адже через дзеркало історії набагато краще бачити перспективу, — розповідає Володимир Войтенко під час екскурсії, яку він влаштував журналістці.
Краєзнавець Володимир Войтенко
— У 1918 році підприємство було націоналізоване більшовиками, звичайно, родина Ганів виїхала. На жаль, ми навіть не знаємо, куди вони поїхали, скоріше за все, в Німеччину, — продовжує Володимир. — В 1943 році, як розповідали місцеві люди, Адольф Ган приїздив сюди, накривав столи, збирав всіх, хто був причетний до роботи на млинах, і розповідав людям, що незалежно від того, як закінчиться Друга світова війна для Німеччини, вони вже сюди не повернуться: у них там був розвинутий подібний бізнес. Тим більше, що тут млини були зруйновані паводком 1932 року — найбільшим за всю історію, що люди пам'ятають. Звичайно, споруди постраждали. Це все, що нам відомо про родину Ганів після того, як вони виїхали.
Свого часу Євген Дирдін, коли його підприємство (ПрАТ «Санта-Україна» — ред.) почало співпрацювати з німцями, пробував знайти сліди Ганів, але так у нього нічого й не вийшло. Пробував також знайти інформацію Еріх Шюле (підприємець із Німеччини, який працював і у Первомайську — ред.), але і він безуспішно.
— Я сподіваюся, — наголошує краєзнавець, — що в сьогоднішніх умовах та з можливостями, які надає інтернет, можна знайти якісь громадські організації, зацікавлені в таких історичних розслідуваннях. Щоб підняти архіви, наприклад, борошнопереробних підприємств, чи, можливо, у них були якісь спілки. Адже німці дуже скрупульозно ставляться до документації. Інша справа — знайти зацікавлену людину чи організацію, в кого є доступ до таких досліджень.
У будь-якому випадку те, що зараз тривають роботи із впорядкування поховання Августа Гана, — це великий плюс.
Вхід до родинного склепу
Історична довідка
Родина німецьких підприємців Августа та Адольфа Ганів свого часу зробила величезний внесок у розвиток нашого краю.
Трохи понад століття тому «Ганівське борошно», змелене на млинах в Ольвіополі та Голті, було знане не тільки в Україні, але й за кордоном. До Ганівських млинів приїздили по борошно з Одеси, Миколаєва, Херсона, експортували борошно у Варшаву, Ригу, на Кавказ.
Млин Гана в Ольвіополі, 1906 рікФото: із Мережі
В 1872 році підприємець Август Іванович Ган на ольвіопольському березі Південного Бугу, напроти Синевецького острова, на місці старого невеликого млина, який він викупив у Миколи Мельниченка, побудував новий водяний вальцьовий борошномельний млин (Войтов О. Богополь, Ольвіополь, Голта. 1800-1917).
Млин Гана на ольвіопольському березіФото: Із фондів Первомайського краєзнавчого музею
Цей млин був двоповерховим, і був розташований за адресою: Ольвіополь, вулиця Набережна, ІІ. Тут-таки збудували греблю, котра збереглася й донині. У посушливу погоду нею можна вбрід перейти з берега на Синевецький острів.
Гребля біля млина. Жовтень 2020 року
«В 1886 році на голтянському березі Південного Бугу Август Ган купив так званий Синевецький млин. І на поверхні насипного острова з каміння збудував п’ятиповерховий вальцьовий млин. У правобережній заплаві звели двоповерховий склад, який з’єднали з млином металевим транспортером. Також збудували пором і з’єднали береги річки. Таким чином утворився ольвіопольсько-голтянський борошномельний комплекс», — пише Оксана Дорошенко у одній з публікацій на Гард.City, присвяченій млинам.
У цій статті кандидатка історичних наук Оксана Дорошенко дуже детально розповідає про діяльність та життя родини Ганів, а також про внесок, зроблений ними у розвиток промисловості і не тільки сучасного Первомайська.
У 1893 році млин у Голті був автоматизований, встановили дві водяні турбіни, встановили обладнання із Дрездена, виготовленими братами Зекк. Тепер млин виробляв 1000-1500 пудів борошна за добу.
В 1906 році модернізували та автоматизували млин і в Ольвіополі: встановили три водяні турбіни, у розмельному і оббивальному відділеннях також встановили дрезденське обладнання. Цей млин виготовляв 4000-4500 пудів борошна на добу.
Надалі родинна справа перейшла до сина, Адольфа Гана, котрий в 1912 році завершив останню модернізацію підприємств. Утворився потужний борошномельний комплекс: 2 млини, склади із зерном та борошном, службові приміщення для робітників, заїжджі двори, хлібопекарні.
Загальний вигляд млинів Гана, 1912 рікФото: Із мережі інтернет
Деякі із цих приміщень, наприклад, їдальня для працівників, досі збереглися на голтянському березі.
Залишки борошномельного комплексу на голтянському березі. Травень 2020 року
Після революції 1917 року Адольф Ган із родиною переїхав, ймовірно, до Німеччини. Млин працював до 1932 року, коли повінь зруйнувала більшість споруд. На ольвіопольському березі збереглося більше будівель, ніж на голтянському, та під час Другої світової вони також зазнали ще більших руйнувань.
Окрім власне розвитку борошномельної промисловості, як зазначає авторка статті, родина Ганів наповнювала місцеву скарбницю: сплачувала земські збори, на які будували школи, лікарні, мости.
Зерно на млин привозили кіньми, тож Август Ган вирішив викласти бруківкою дорогу від залізничної станції до підприємства.
Цю вулицю вимостили бруківкою за часів Гана. Фото: вересень 2018 року
Ця вулиця збереглася й донині (Андрія Чернецького, Павла Тичини). А раніше її називали Ганівською.
Також дотепер збереглася садиба родини Ганів: двоповерховий старовинний будинок на високому березі Бугу, поблизу 6-ї школи. Біля будинку збереглися кольорова мозаїка на подвір’ї та кам’яний стіл, за яким, кажуть, колись полюбляв сидіти Ган, споглядаючи роботу своїх млинів та невпинний плин Бугу. У будинку і тепер живуть люди, а сама садиба має цікаву архітектуру та оповита дивною атмосферою минулих часів.
На жаль, маєток Ганів, так само, як і залишки млинів, не має статусу пам’ятки історії чи архітектури. А такі цінні надбання також слід берегти, адже вони є свідками історії міста і України.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
