У Первомайську, в мікрорайоні «Фрегат», 9 серпня відкрили дитячий майданчик пам’яті загиблого захисника України Вадима Потапчука. Гойдалки, пісочниці, будиночки й гірки з назвою «Мрія» встановили неподалік місцевого палацу культури — саме там, де колись Вадим хотів зробити простір для своєї маленької донечки Варвари. Мрію захисника втілили мама Світлана Потапчук, дружина Діана Потапчук та депутатка міської ради Наталія Самичко. Журналістка побувала на відкритті й готова поділитися враженнями.
На вході до дитячого простору надпис: «Мрія»
Суботній ранок на «Фрегаті» видався жвавим. Люди відпочивали, базарували та підходили до Палацу культури. Тут о десятій годині відкривається дитячий майданчик пам’яті загиблого захисника України Вадима Потапчука. Мені пощастило потрапити сюди за двадцять хвилин до початку урочистостей. Тож ще застаю за роботою майстра. Сергій, так звати чоловіка, ще допрацьовує на майданчику. Кріпить до основи гойдалки дошки. Каже, що прийшов допомогти в такій благородній справі.
— Я уже не вперше допомагаю пані Світлані, — каже майстер. — Цього разу прийшов, аби переконатися, що все добре.
Поруч на майданчику уже весело вистрибують дітлахи — з будиночка до гойдалки, з пісочниці до гірки. Запитую їх, чи подобається? Хором відповідають, що задоволені. Ще б пак: все новеньке, гарненьке, чистий пісочок, де навіть можна полежати, ще й музика звучить.
На вході до дитячого простору надпис: «Мрія». А навпроти ще один інформаційний постер: «Цей майданчик побудований в пам'ять про Захисника України Потапчука Вадима Івановича , який віддав своє життя за суверенітет та цілісність нашої держави».
Цей день для Світлани Потапчук — про її сина та про всіх українських дітей
Неподалік гуртуються організатори урочистостей, рідні, близькі та побратими Вадима Потапчука. Серед усіх відразу впізнаю пані Світлану. Це мама захисника. Дякую їй за сина і запитую, скільки часу знадобилося для реалізації цієї ідеї в життя.
Пані Світлана розповідає, що відкриття планували на День захисту дітей, а самі роботи розпочали ще напередодні Великодня. Планували зробити набагато швидше, але не все склалося, як гадалося.
— Практично три місяці ми працювали над реалізацією ідеї, — ділиться пані Світлана. — Довелося зіштовхнутися з різними викликами. То з майстрами були проблеми, то діти зламали гойдалки, то документи треба було оформити. Нарешті вдалося все вирішити. На майданчик витратили чимало грошей. Дякувати побратимам, які зібрали сину на пам’ятник двісті тисяч, то ті, що залишилися, витратила на майданчик.
У жінки на очах сльози від спогадів, їй важко говорити. Цей день для пані Світлани — про її сина та про дітей, які тепер мають місце для розваг. Так мріяв її Вадим.
«Мріяв про безпечний дитячий простір»
Про цю мрію розповідає і дружина захисника Діана.
— Ми, коли приїхали до Первомайська, а це було якраз напередодні повномасштабного вторгнення, — пригадує Діана, — прогулювалися ось цими місцями, Вадим якось мені сказав, що мріяв би для доньки тут зробити безпечний дитячий простір. Тоді нам не вдалося цього зробити, тепер ми втілюємо в життя його мрію. Я дуже сподіваюся, що той прикрий факт, який стався напередодні, то були просто негарні дитячі пустощі. Сподіваюся, що то було ненавмисно. Тепер ми маємо гарний дитячий майданчик, де зможуть діти гратися і насолоджуватися своїм дитинством.
Діана вірить, що цей майданчик — не лише для дітей, а й для збереження пам’яті.
— Я завжди казала, — ділиться Діана думками про загиблих воїнів, — що поки вони живі в наших серцях і душах, доти вони поруч із нами. І найважливіше те, що ми повинні завжди згадувати про них, дякувати їм за кожен день, за кожен ранок, дякувати їм за те, що ми просто живі зараз і маємо змогу ростити наших дітей.
Діти схилили голови у хвилині мовчання, вшановуючи пам’ять захисників України
Діана подякувала усім за підтримку і особливі слова адресувала побратимам Вадима.
— Таких побратимів, — каже вона, — треба ще заслужити. Вони завжди поруч у важку хвилину.
Востаннє Діана чула свого Вадима 16 липня, за день до трагічної звістки.
— Ми говорили телефоном, — пригадує дружина. — Зазвичай він завжди казав: «Передай, що люблю Варюшу». А цього разу — ні, і це було дуже дивно. Це було востаннє, коли я його чула.
Сьогодні Варюші шість рочків. Вона разом із іншими дітьми бавиться на майданчику. Дівчинка знає, що це тато подарував їй та іншим дітям свято.
Громада здатна об’єднатися заради спільної доброї справи
На урочистостях зустрічаю і депутатку Наталію Самичко. Вона одна із тих, хто першою відгукнулася на ідею пані Світлани і взяла на себе частину відповідальності. Каже, дорога до мрії була непростою: шість місяців документальних погоджень, дев’ять інстанцій, пошук майстрів, матеріалів та коштів.
— Ми робили це всією командою. Дякуємо підприємцям, які привозили щебінь і пісок, знижували ціни на матеріали. Дякуємо майстрам, які вкладали не лише руки, а й душу. Дякуємо побратимам Вадима, які допомагали довести справу до кінця. «Мрія» — це не просто результат роботи, а символ того, що громада здатна об’єднатися заради спільної доброї справи.
Мрії, якщо вони справжні, завжди збуваються
Відкриття майданчику теж стало командною роботою. Ведуча Ірина Відмиш розповідала про ідею дитячого простору, згадували хвилиною мовчання усіх загиблих захисників, депутатка Наталія Самичко дякувала усім, хто допомагав реалізувати ідею в життя, вокалісти дитячої студії «Веселка» (керівниця Лідія Карабуза) співали, режисер Олексій Карабуза озвучував, а театрали Ольги Толстової та Сергія Сербіновича забавляли дітвору веселими іграми. Мрії, якщо вони справжні, завжди збуваються.
