Фантастичне оповідання про цивілізацію вивірок: про що йдеться і як підтримати хвостиків

Юлія Савва Журналістка

18 травня 19:45

До редакції звернувся киянин Володимир Хохлов із незвичайною пропозицією. Пан Володимир — науковець, винахідник, автор численних наукових публікацій, а також художніх оповідань. Одне з цих оповідань написав, щоб підтримати вже знайомий читачам Гарду вивірковий прихисток пані Анни Приходько. Тож запрошуємо вас: читайте яскраву фантастичну історію і підтримуйте тваринок.

«Минулого року я написав науково-популярно-фантастичне оповідання, — йшлося у листі до редакції. — Його основна фабула — опис цивілізації розумних вивірок у далекому майбутньому Землі. Оповідання є українською та англійською мовами. До нього є також декілька ілюстрацій, створених ШІ. Фактично, я подарував це оповідання пані Ганні Приходько, й ми розмістили його в її блозі на Патреоні. Сподівалися, що це додатково привабить підписників».

«Вивірка — перше живе створіння, окрім людей, яке я побачив у своєму житті»

Журналістка поспілкувалася із паном Володимиром і розпитала про його життя, творчість та історію створення чарівної історії про цивілізацію розумних вивірок.

— Розкажіть про себе. Хто ви за фахом, чи це перше оповідання?

— Трошки про мене. Зараз мені 57 років. Живу все життя в Києві. Так сталося, що з народження я хворий на дитячий церебральний параліч (ДЦП). Це обмежує мої фізичні можливості, але не розумові та інтелектуальні. За дипломом я — математик, закінчив механіко-математичний факультет Київського Університету ім. Шевченка, а також вільним слухачем — два курси Київського медичного інституту (тепер — університету) ім. Богомольця. Але за фахом я найближче до інженера-конструктора електронної медичної апаратури. Раніше я писав наукові статті, а з художніх оповідань — теж було кілька фантастичних, тільки вони тоді, на жаль, були російською.

— Як виникла ідея написати це оповідання? Чому саме вивірки?

— Я знаю, це прозвучить дещо нереально, але буду казати правду — більшу частину оповідання, а саме про цивілізацію вивірок, мені просто показали (і на це є відсилання у самому оповіданні) уві сні. Я лише записав побачене і додав на початку й наприкінці найбільш логічне і адекватне пояснення побаченому з погляду сучасної науки.

Ілюстрація до фантастичного оповідання про цивілізацію розумних вивірокФото: https://www.patreon.com/posts/milion-rokiv-po-110946503Автор: зображення згенероване за допомогою ШІ

У принципі, пояснити можна і те, чому я саме вивірок побачив уві сні. Вивірка, якій я давав горішок у парку КПІ, куди мене носили мої батьки ще зовсім малям, була першим живим створінням, окрім людей, яке я побачив у своєму житті і пам'ятаю. Потім, у молоді роки, в моїй сім'ї була кішка, яка прожила з нами 17 років і була повноправним членом сім'ї. А після, я знову повернувся до вивірок, я їх дуже люблю і постійно намагаюся отримати якомога більше інформації про цих чарівних створінь. Але все-таки моя інтуїція говорить мені, що про цивілізацію вивірок мені саме показали. Хто показав і нащо — я не беруся судити. Може бути й для того лише, щоб я написав це оповідання.

Як підтримати вивірок пані Анни Приходько

Торік Гард розповідав про пані Анну, яка вже п'ять років опікується вивірками. Почалося це знайомство із того, що головній редакторці Гарду містяни передали знайдене мале білченя, яке потребувало догляду. Понад пів року вивірка Келя жила у пані Галини, а оскільки вивірка — досить незвичний домашній улюбленець, потрібен був знавець з цих тваринок, котрий міг би дати поради. Таким знавцем і стала пані Анна, яка поділилася нюансами щодо годування і догляду, адже вона сама врятувала, вигодувала і випустила у природу вже десятки вивірок. Та люди приносять нових і нових білченят: що випали з гнізда чи травмувалися. Деякі з вивірок через травми не можуть повернутися у природу і постійно живуть у Анни Приходько. Статтю про прихисток можна почитати за посиланням.

На утримання вивірок потрібні кошти: адже це їжа, ветеринарні послуги, вольєри. Тож якщо маєте можливість, підтримайте добру справу.

Пише Анна Приходько про сумну історію цієї симпатичної малечі. І це тільки один з багатьох дописів. Щодня триває копітка праця з порятунку пухнастих життів, адже цінним є навіть найменше.

Ця малеча постраждала через людську байдужість до природи… У Дніпровській області спилювали дерева. І разом із черговим поваленим стовбуром з дупла вилетіли четверо білченят. Одне з них, на жаль, померло майже одразу від травм… Небайдужі люди звернулися до дівчини, яка опікується білочками у Дніпрі. Після огляду стало зрозуміло: в одного малюка травма голови. Того ж вечора їх передали потягом до Києва, і зранку я вже зустрічала маленьких. Сьогодні були в клініці. У манюні черепно-мозкова травма. Лікування розпочато. Люди, благаю! Не пиляйте дерева навесні! У цей час у дуплах народжуються білченята, пташенята… Це їхній дім.

Прочитати фантастичне оповідання про цивілізацію вивірок можна на сторінці Анни Приходько на сервісі Патреон. Унизу, наприкінці оповідання, є посилання на сервіси для фінансової підтримки прихистку.