Анна Приходько з Київщини майже п'ять років рятує білченят. Тільки у 2024-му кількість врятованих тваринок перевищила три десятки. Окрім вивірок, до волонтерки потрапляли їжачки й пацючки, мурчаки (морські свинки), кролики і навіть горішкова соня. Про те, із чого все почалося, де знаходить кошти та чому взагалі цим займається, Анна розповіла Гард.City.
«Витримуємо завдяки людям»: як працює волонтерка
Насамперед цікавлюся:
— Пані Анно, чому саме білочки? Із чого все почалося і як давно?
— Уже чотири роки, навесні буде п’ять. Коли був карантин, я з дітьми поїхала до себе в село. І там побачила, як білочка переносить щось в ротику. Щось таке рожеве. Я зрозуміла, що то більчата. Вона переносила їх через дорогу на дерево, в дупло. Бігала туди-назад, і врешті її збила машина. Я її одразу забрала, проте врятувати не вдалося. Зрозуміла, що вона померла, треба її поховати, і тут до мене дійшло, що там же більчата. Довелося їх діставати, дуже високо було. Почала шукати інформацію в інтернеті. Карантин, автобуси не ходять, нічого не ходить. Із тою ж сумішшю, якою треба годувати... Не можна було замовити, щоб отримати одразу, важко. Добре, що це село, кози в декого є, спочатку козячим молоком годували. Ось так все почалося.
Без досвіду складно вигодовувати малечу
— Вдалося врятувати тих білченят?
— Одну так. Без досвіду таких маленьких вигодовувати дуже важко. Дуже рідко вдається вигодувати.
Із чотирьох вдалося тільки одну дівчинку вигодувати, вона у мене прожила чотири роки, але, на жаль, торік померла. Захворіли всі білочки, залишилася лише одна. Вони дуже крихкі. Якщо в білочки немає активності, то мало часу на те, щоб врятувати, настільки вони тендітні. Зберігають до останнього свою активність. Ми завжди дивимося по тваринкам: якщо нема активності, апетиту, вже щось негаразд. А у білочок тільки коли дуже погано, зникає активність і апетит, і врятувати іноді не вдається.
— Що було далі, після перших білченят, як сталося, що тепер їх багато?
— Знайшовся форум в інтернеті, де мене додали у whatsapp-чат, там багато людей із різних міст, різних країн світу, де люди знаходять більчат, різні, не тільки вивірки, як у нас, а є дуже різні. У чат за допомогою звертаються новенькі, які знаходять більчат. І так трапилося, що у мене з'явилася ще одна білочка, мене попросили забрати її, у неї була травма головного мозку, була зламана щелепа. Я її забрала, також лікувала, виходжувала, і так воно понеслося.
Цьогоріч врятовані 34 білченяти, повернулися у природу 16
— Скільки зараз за рік у вас буває тваринок?
— У цьому році більчат було тридцять чотири. Повернути в природу вдалося шістнадцять. Четверо залишилися до весни, тому що вони слабенькі. Вони були дуже слабкі, коли їх передали. І тільки вони почали розвиватися по нормі, але вже осінь, вже пізно, вони не зможуть гніздо собі зробити, запасів наробити, тому вони залишилися до весни.
Буває, що передають дуже слабеньких тваринок
І багато з травмами, яких не випускають. Це і після черепно-мозкових травм, і хребет був зламаний, травми, які не дозволяють білочці повернутися в дику природу. Вони мають жити саме в квартирі, тому що є такі, які мають постійно спостерігатися у лікаря. А якщо це буде вуличний вольєр, білочка дичавіє. Кожна поїздка до лікаря буде стресом. А стрес для білочок — це також дуже погано, буває, вони не витримують стресу і помирають.
Важко знайти родину для вивірки
Прилаштувати вивірку непросто
— Комусь віддаєте білочок, яких не можна випустити в природу, чи всі живуть у вас?
— Я шукаю родини, у цьому році, правда, жодного білченяти ще не прилаштувала. Це дуже важко — знайти родину. Люди не розуміють, що має бути багато простору, що це не просто горішки в раціоні.
І колеса, які коштують недешево, мінімальний діаметр 50 сантиметрів. Колеса необхідні для руху, бо, якщо вони навіть бігають кімнатою, це не такий кілометраж, як у природі. А суглоби у них мають постійно рухатися, інакше буває така хвороба, як артрит. Це також не дуже добре, воно не лікується у білочок.
— Чи зможе білченя, яке вигодували люди, у природі знаходити собі їжу, будувати гніздечко? Як ви розумієте, що білочка готова до випуску в природу?
— Має бути вуличний вольєр і спеціальна реабілітація — здичавіння. У мене свого вольєра поки немає, тільки у планах придбати навесні. Я передаю дівчині в Черкаси, до неї також звертаються за порятунком білочок. У вольєрі білочка має жити не одна, тому що в природі мама їх вигодовує, і до якогось періоду вони живуть разом: граються, добувають їжу, одне на одного дивляться, забирають їжу одне в одного, тобто, вони розвиваються.
У вольєрі білочки мають жити разом, щоб розвиватися
Одна білочка може бути готова вже за місяць, у неї є інстинкти. Якщо вона бачить людину, вона завмирає. Вона не буде бігати, робить вигляд, що її немає. Вона не буде ні в якому разі йти до людини. Вона закопує свою їжу, запаси робить. Це все видно. Коли це все вона робить, ця білочка, тоді вже можна потихеньку готуватися і випускати, це місяць-два, залежить від білки, її характеру. Не кожна білка, здорова, вигодована людиною, може повернутися в природу саме через характер. Вона вже може бути орієнтована на людину, і хоч рік її будуть годувати так, щоб вона не бачила людей, вона все одно не буде боятися людини. Це небезпечно, тому що вона так само і на тварин буде реагувати.
Українською правильно називати білку — вивірка
— Ті білочки, що потрапляють до вас, різні чи одного виду?
— Вид один: вивірка звичайна, а вже підвиди різні: кримська, карпатська, телеутка.
— А чому їх звуть білки, вони ж не білі?
— На зиму вони нарощують підшерстя, воно сіреньке. І вони стають такі пухнасті, сірі. Телеутки стають світло-світло-сірі, в них великі руді китиці і лапки, а хвостик і все тіло стають на зиму світло-сірі, пухнасті. Може, через те білка.
«Люди взяли тваринок на ринку, як реквізит»
«Цю малечу люди «взяли для фото» на пташиному ринку як звичайний реквізит, — пише Анна.
На щастя, в цей час на фотосесії була чудова дівчина зі своїм песиком, яка переконала не повертати малюків на базар і почала шукати їм тимчасовий прихисток. Малюки пройшли огляд в клініці, їх обробили від паразитів. Дівчинка-мурчачка Піцуня залишається у мене. Кроленя-хлопчик шукає відповідальні руки. До людей із досвідом утримання кроликів, готових відвідувати рекомендованого ратолога. Не для розведення! Не як іграшка для дитини!»
Кролики
Горішкову соню люди знайшли у лісі, подумали, що це більченя, і звернулися по допомогу. Але це виявилася не маленька вивірка, а інша тваринка, з родини вовчкових. Пані Анна пише: «Восени ці маленькі гризуни готуються до зимової сплячки: шукають сховища на землі, де проводять кілька місяців у глибокому сні. Їхній метаболізм сповільнюється, температура тіла знижується, і часто люди, які їх знаходять, думають, що тваринці погано або навіть, що вона померла. Через це їх забирають додому або просто залишають поза схованкою. Не робіть цього! Якщо ви натрапили на сплячу соню, поверніть її назад у схованку та акуратно прикрийте листям і травою. Це найкраще, що ви можете зробити для тваринки, аби вона благополучно пережила зиму. Наразі я подбаю про соню: створю їй умови для зимівлі, щоб вона безпечно провела свою сплячку. Навесні, коли прийде її час прокидатися, я відпущу її назад у дику природу, де вона продовжить своє природне життя».
Горішкова соня
Тваринки відволікають від війни: немає часу на погані думки
На запитання, як вплинула війна на діяльність з порятунку вивірок, Анна відповідає:
— Сказати, що якось глобально вплинула, — ні. Можливо, більше людей віддають тварин. Важкувато стало, бо дуже здорожчала суміш, якою можна вигодовувати білченят. Щоб вигодувати одне білченя, треба одна банка, наразі вона коштує 800-900 гривень. 34 білченятка, це вже виходить дорогувато. А так насправді за цією метушнею, коли вони з'являються, вигодовування що дві години, що три години, то день, ніч — без різниці. Навіть, буває, забуваєш що війна.
— Тобто тваринки відволікають трошки, це як своєрідна терапія?
— Так, бо немає часу замислюватися, пригнічуватися. Думаєш: мені треба вигодувати, щоб воно було здоровеньке, тому — дуже відволікають.
Як підтримати вивірковий прихисток: надсилайте сушені ягоди, купуйте хендмейд
— Хто вас підтримує, де берете кошти на корм, ліки?
— Є інстаграм-сторінка, фейсбук-сторінка, періодично відкриваю збори. Звісно, більшу частину коштів оплачую: лікування, ветклініки. Багато людей допомагають. Завдяки людям витримуємо поки. Не завжди буває можливість піти і десь нарвати ті шишки, а їх треба багато. Доводиться замовляти, купувати ягоди, гриби і дуже багато чого, а це все кошти. Я вже не кажу про вартість лікування, візитів до ветклініки, вольєри.
На запитання, як можна підтримати, пані Анна відповідає, що буде вдячна за ягоди.
— Дуже багато людей пропонує волоський горіх. У неволі його не можна багато давати. Один горішок на тиждень на одну білочку. Тобто зараз треба 15 горішків на тиждень. Я дуже вдячна, але коли надсилають мішки горішків, я ходжу в парк і підгодовую паркових білок. А от ягоди, як-от: глід, шипшина, горобина, аронія, малина сушена, буду вдячна за таке.
Також потрібен великий вольєр тваринкам, які залишаються на постійне перебування. Але наразі потрібно спочатку назбирати на вольєр для тих вивірок, котрі навесні повернуться у дику природу. Їм, пояснює пані Анна, потрібно якомога менше контактувати з людиною. Потрібен великий вольєр, де білочки зможуть безпечно рости та розвиватися. Тож триває збір, сума 13 000 гривень. Якщо маєте змогу і бажання підтримати, можна також придбати брелок чи іграшку, які Анна виготовляє власноруч.
— Я в'яжу різні брелочки, іграшки. Підтримую своїх тваринок таким чином. Ті кошти, які я заробляю на іграшках, на хатинках для улюбленців, я витрачаю на своїх тваринок. Це усілякі брелочки: морські свинки, зайчики, кролики, пацючки, білочки.
— А якщо дати білочці іграшку, вона гратиметься?
— Так, але ця іграшка має бути безпечною. Це має бути іграшка для немовлят, щоб там не було ніяких елементів, які вона може розгризти, погризти той же пластик. Вони граються, як котики, навіть смішніше (усміхається, — прим. авт).
В'язані іграшки ручної роботи
А ще, каже Анна, білочки запам'ятовують свої імена: якщо покличеш білочку на ім'я, і білочка розуміє: прибігає або дивіться: що ти хочеш? Певні слова розуміють: наприклад: «Не можна».
— Чи багато в Україні таких волонтерів, як ви? — запитую насамкінець.
— Поки ні. Але я сподіваюся, що з роками буде більше. І саме волонтерів, людей, що допомагатимуть, повертатимуть правильно назад у природу, бо, на жаль, є такі, що позиціонують себе як волонтери, розміщують інформацію про готовність забрати, вигодувати, але, на жаль, потім продають. Або ж ті, що випускають, але без підготовки, що дорівнює смерті. Тому дійсно хотілось би побільше відповідальних щирих волонтерів.
Вивірки
Реквізити для підтримки
- Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/68JAQzXo9G
- Банка Mono: 5375411223620993.
- Карта mono: 5375411506676522.
- PayPal: [email protected].
- Сторінка виробів @tinynest_critters.
P.S. З Анною Приходько журналісти Гард.City познайомилися не випадково. У нашої редакторки наразі теж живе вивірка Келя. Небайдужі первомайці підібрали білченя, яке мало загинути, але утримувати самі були не в змозі, тож знайшли волонтерку в особі Галини Давидової. А докладні консультації з утримання та харчування Келі надала саме пані Анна.
Келя із Первомайська
Раніше ми писали про те, як первомайчанка прихистила понад півтора десятки котиків. А інша жителька міста вже десять років щодня годує безпритульних тварин.
