Завжди надихає, коли надходить файний відгук про журналістську роботу, а цього разу такий відгук був доповнений ранковою кавою та цікавезною історією, за що авторка статті дякує тренеру первомайських каратистів Юрію Галімону. Тож читайте про невипадкові випадковості, японські сакури, історію появи цих гарних дерев у Первомайську і плани на майбутнє. А також зазирніть в Токіо 2017 року і помилуйтеся тим, як у Японії сакури квітнуть на кожному кроці: пан Юрій поділився із Гард.City світлинами зі свого архіву з подорожі на Чемпіонат світу.
Фоторепортаж про те, як у Первомайську квітнуть сакури, викликав приємні спогади у наших каратистів, які й започаткували традицію висаджувати у місті ці дерева. Тож пан Юрій подякував за статтю й розповів більше про те, як японські вишні примандрували у Місто над Бугом. Отак це інтерв'ю з'явилося завдяки невипадковим випадковостям, а записане воно було, уявіть собі, у затишному кафе, оздобленому... цвітом сакур (виявляється, є таке на Коротченка).
У кафе на Коротченка теж сакури
У 2017 році в Японії відбувся традиційний Чемпіонат світу з кіокушин карате, котрий проходить щороку у квітні. Тоді участь у змаганнях взяли 1600 спортсменів, із них дванадцятеро українців.
Анна Кульчицька здобула срібло Чемпіонату світу, посівши друге призове місце (а перше віддали спортсменці з Японії). На честь цієї перемоги й виникла ідея висадити у місті символи Японії, сакуру, на подяку містянам і депутатам за підтримку.
На Чемпіонаті світу в Токіо, 2017 рікФото: із особистого архіву Юрія Галімона
Про появу перших сакур у Первомайську
Журналістка Гард.City і тренер Первомайської федерації кіокушин каратеФото: Гард.City
— Виникла ідея започаткувати висадку сакур на знак поваги і великої вдячності за те, що допомогли нам потрапити на чемпіонат світу, — розповідає Юрій Галімон. — У нас було одне призове місце: ми поїхали туди і здобули перемогу. І я захотів звідти привезти сакури.
— Просто з Японії?
— Хотів звідти. Почав спілкуватися телефоном з товаришами, потім зайшли в якийсь магазин, де бонсаї ростуть. Мені пояснили, що це буде, перш за все, дуже дорого — транспортування з Японії літаком сакур. По-друге, карантин.
Адже, коли везеш живність чи рослини, необхідно пройти карантин спочатку в пункті відправлення, а потім ще й після прибуття. Навряд чи деревам пішов би на користь тижневий карантин в аеропорту. І тоді, ще перебуваючи в Японії, шукати сакури в Україні, згадує тренер:
— Знайшли розплідник в Ужгороді, і замовили там, їх проплатила Настя, ще ми були в Японії. Замовили доставку «Делівери», це дешевше було, бо вони були високі, два практично з половиною метри сакури, дуже здорові. Виїхало 12 сакур. Вони прийшли, я їх ще завантажив у причіп, привіз додому, сховав в темне місце, тому що ми ж хотіли офіційно висадити з депутатами. І от на той час кожен голова фракції разом із нашим чемпіоном висадили сакури. Нагорі посаджені сакури Анни Кульчицької, призерки Чемпіонату світу в Японії. Сакура ліворуч, якщо виходите з парку, це перша сакура, там їх дві. Оцю ліворуч, вона садила з міським головою, на той час це була Людмила Дромашко.
Такі виросли сакури у Первомайську за 8 років
Про Чемпіонат світу в Токіо і японців
— Змагання в Японії дуже масштабні за кількістю людей, — згадує Юрій Галімон. — У нас в Україні також проходили змагання за участі 1400 спортсменів, але, по-перше, це не той статус, по-друге, це не ті геть емоції, не ті відчуття, не той драйв, не той адреналін, коли розумієш, що ти в країні — родоначальниці карате. І ти розумієш, наскільки це все круто, наскільки це все потужно, і наскільки це відповідально.
Японці, вважає тренер, потужна нація, тому що вони дотримуються традицій. Дотримання їх, зокрема, проявляється і в спорті. Так, каратисти, щоб відвідувати тренування в залі, мають придбати спеціальну форму — догі, тобто біле кімоно. Або прийти у своєму, проте не можна, як у нас, що діти ходять на тренування хто в чому, у спортивних штанах чи футболках. А у змаганнях можна брати участь тільки в екіпіруванні двох японських фірм.
В Японії, 2017 рікФото: із особистого архіву Юрія Галімона
На першому місці у японців повага до людей. За ті кілька днів, що наші спортсмени провели в Токіо, вони бачили виключно ґречне ставлення місцевих: як до іноземців, так і один до одного. В Японії організовують діяльність так, щоб завдавати якомога менше дискомфорту тим, хто довкола. Наприклад, під час дорожніх робіт накривають місце роботи шатром, щоб не летів пил довкола, а підмітають вулиці уночі, аби не заважати учасникам дорожнього руху.
Про сакури в Японії: ростуть повсюди, величезні, як горіхи
Запитую: чи бачили японські сакури, адже у квітні, коли за традицією відбувається Чемпіонат світу з кіокушин, якраз триває цвітіння сакур. Пан Юрій відповідає: так, бачили, у Японії вони скрізь, навіть не треба шукати якесь особливе місце, щоб побачити дерева.
— Вони там всі дуже здорові. Вони просто колосальні. Вони ростуть, де хочеш. Ти от йдеш вулицею: о, сакура.
Стали, сфоткалися з сакурою. Потім були біля залишків імператорського палацу. Від нього не все залишилося, подекуди тільки мур лишився, та всі будівлі, які поруч, працюють і функціонують. То там, на набережній, де палац, обнесений валом з водою, а уздовж набережної квітує сакура. І коли заходиш на територію палацу, теж цвіте сакура.
Ми ввечері постійно гуляли, був час, то вони ростуть просто по всьому Токіо. Де є крапля якоїсь землі, то росте сакура. Бачили здоровецькі дерева, як горіхи. Як ростуть горіхи здоровецькі, такі сакури здоровецькі.
— А наші теж такі виростуть?
— Наші, оці, які ми останні брали, сливові, що алею посадили (у міському парку), мають бути до п'яти метрів. Ужгородські, то інший сорт, думаю, будуть здорові, тому що вони, бачите, постійно збільшуються.
Про плани на майбутнє
Каратисти планують встановити біля сакур таблички, де буде вказано, хто і коли посадив це дерево.
— Коли ми посадили сакуру, там були таблички тимчасові, їх поламали, — згадує тренер. — Ми вже підготували таблички під кожну сакуру, з ким ми їх садили. Ми хочемо встановити їх, щоб під кожною було написано, коли це було зроблено і хто садив, але треба трохи доробити.
Сакура у дворі коледжа. 2025 рік
Із 2017 року у Первомайську висадили 31 сакуру
— А скільки зараз загалом сакур у нашому місті є?
— Перший раз висадили 12 (у 2017 році). Дві понівечили, 10 є. Потім ми висадили 15 свіжих (у 2021-му), із них залишилось 12. Потім є сакура в 11-й школі, у 16-й школі, у 15-й також висаджували. Така фішка була, що в кожній школі, де навчалися наші чемпіони, ми садили сакуру. Також у коледжі, де Анна Кульчицька навчалася. Загалом 31 сакура.
Сакура на Коротченка. 2025 рік
Восени у місті можуть з'явитися нові сакури
— А ще будете висаджувати нові сакури?
— Плануємо. 2022-й рік не до цього було, 23-й теж. Можливо, восени в цьому році посадимо. У нас є в планах, оскільки в цьому році 20-річчя Первомайської федерації кіокушин карате. Це подія дуже для нас крутелезна, тому що за цей час ми зробили колосальну роботу: більше двох тисяч призових місць за 20 років. У нас є така рубрика: «Перемога над часом». Усі, хто починали змагатися з 2005 року і здобували хоч якесь місце, у нас в реєстрі є дата, місце, де це відбулося, і прізвище дитини. І от в цьому році є бажання на честь 20-річчя федерації також висадити сакуру. Це, можливо, буде восени. Навесні не встигли, тому що у нас дуже насичений графік, Чемпіонат України.
Саджанці можна висаджувати як навесні, так і восени. Тож нині у планах — висадити дерева на День Міста, якщо це не буде зарано для дерев, каже Юрій Галімон:
— Я ще поспілкуюся зі спеціалістами, що вирощують. У нас на День міста має бути захід спортивний, змагання, то, можливо, в цей час і висадимо їх.
