Рафтинг на Південному Бузі: відпочинок та навчання

Юлія Савва Журналістка

30 квітня 2024 10:10

Нещодавно ми писали про навчання інструкторів з рафтингу, яке відбулося у Мигії наприкінці квітня. Захоплива розповідь про драйв і магію бузьких порогів спонукала спробувати. Тож, коли Антон Федоренко («Зелена черепаха») запропонував журналістам відчути, що таке рафтинг, на власному досвіді, то довго не розмірковували. Дивіться репортаж про те, як це — сплавлятися мигіївськими порогами.

Коротка поїздка на бусику, і ми вже в Мигії, у кемпінгу «Зелена черепаха». Знайомимося з паном Тарасом: це наш інструктор. Перевдягаємося, готуємося вирушати: машиною нас із рафтом разом відвезуть угору за течією, до Компанійської скелі, біля якої починається сплав.

Перед сплавомАвтор: Олександр Гурський

Усім видали спорядження: рятувальні жилети та шоломи. За бажанням можна вдягти гідрокостюм поверх свого одягу. Такий костюм не гарантує, що «вийдеш сухим з води»: все ж таки волого буде. Проте у ньому тепліше. Утім, квітнева днина видалася теплою, тож ми вирішили обійтися без гідрокостюмів.

Олександр Гурський

Екіпіруємося

До речі, щодо одягу. Улітку, як кажуть рафтери, буває, що сплавляються і в купальниках. Проте краще вдягати такий одяг, який захищає лікті і коліна. Бажано, щоби це був синтетичний спортивний одяг, який швидко сохне, наприклад, мій велоодяг підійшов ідеально. На ноги бажано вдягти старі надійні кросівки, яких не шкода, але котрі захищатимуть ноги.

Готуємося до пригодАвтор: Олександр Гурський

Дехто з нашої команди вже мав досвід рафтингу – хто на Південному Бузі, а хто на Чорному Черемоші. Були й ті, хто вирушав на рафті вперше.

НапоготовіАвтор: Олександр Гурський

Інструктор пан Тарас провів інструктаж: розповів, як правильно пересуватися рафтом, які є команди, як правильно веслувати, що робити, якщо випадеш за борт. Забігаючи вперед – з нашої команди ніхто не випав:)

Після інструктажуАвтор: Тарас Кутовий

І ось рафт на воді, займаємо місця, розбираємо весла. Лунає команда: «Усі вперед!» І берег починає віддалятися. Попереду весело блищать річкові простори, запрошуючи до пригоди. Одночасно майнули дві думки: «Навіщо я це роблю, вода ж іще прохолодна!» та «Вау, як цікаво, супер!»

Пригода почаласяАвтор: Антон Федоренко

Спочатку тренуємося грести на спокійній воді. Головне тут не сила, із якою веслуєш, а синхронність. Тож рафтинг — це справжня командна робота. Звісно, не одразу вдається синхронізуватися. Але що далі, то злагодженіше виходить. Лопаті весел злітають над водою, наче жовтогарячі плавці фантастичних рибин або крила метеликів.

На рафтіАвтор: Антон Федоренко

Ось і перші, поки невеликі, пороги! Неподалік млина Скаржинських, трохи вище за течією, бузька вода вирує поміж каменів. Ми проходимо оці перші пороги, рафт злегка гойдається, летять бризки. Разом із бризками злітає самооцінка: ого, які ми круті, ми це зробили! Звучить команда «Стоп!»: поки що можемо розслабитися, підняти весла і спостерігати за красою довкола. А тоді прямуємо далі, до наступних порогів.

Прямуємо до порогівАвтор: Тарас Кутовий

Авторка цієї статті не раз бачила ці мальовничі місця, проїжджаючи берегами Бугу на велосипеді. Але з такого ракурсу, як нині, — із середини річки, — побачила вперше. Тож усе здавалося новим, незвичайним. Нарешті можна було зблизька роздивитися ті скелі, які стільки разів бачив з берега, а деяких навіть торкнутися! Наприклад, вилізти на скелю Пугач, до якої пришвартувалися після проходження першого великого порогу, який зветься Грушівський.

На скелі ПугачАвтор: Тарас Кутовий

На Пугачі між скель квітне безліч бузьких фіалок, на теплому камені біля води гріються червонокнижні зелені ящірки, а з верхівки відкривається файний вид на простір довкола, круті береги, річку та високу скелю, попід якою серед дерев ховаються залишки водяного млина Василя Корбе.

Скеля ПугачАвтор: Тарас Кутовий

Рафт пропливав повз острови та береги то широким плесом, то тихими рукавами річки, де дерева схиляються над самісінькою водою так, що треба нахилятися, пропливаючи під гілками; де на каменях у воді сидять річкові черепахи і качки. Сидять і здивовано дивляться: хто це тут, у їхніх краях? Від того, що можна побачити річкових жителів так зблизька, були у повному захваті не тільки наймолодший рафтер, але й дорослі.

Черепаха на каменіАвтор: Тарас Кутовий

Аж ось спокійна вода знов змінюється бурхливою: попереду потік вирує серед каменів. Тут треба гарно розігнатися, щоби проскочити вузьке місце. Трошки не вистачило швидкості, і ось рафт застряг на камені. Щоб зняти його з «мілини», треба дружно поскакати на гумових надувних балонах-бортах, зсунувшись на ніс. У рафта на дні є такий жолобок, у якому по периметру спеціальні отвори для води, а посередині — вище за рівнем надувне дно. Ось через ці отвори від наших стрибків заливається ще більше води, ноги стають мокрі. «Йой, зараз як перевернемося!» — майнуло в голові. Але ми не перевертаємося, а щасливо знімаємося з того каменя, і рафт несеться вперед: тільки встигай веслувати.

Рафти на річціАвтор: Антон Федоренко

На березі сидять рибалки, махають нам, запитують щось. Ми махаємо у відповідь та цікавимося, чи клює. Із острова зацікавлено дивляться туристи. Із каменів сторожко спостерігають качки та крижні.

На ріціАвтор: Антон Федоренко

Хвилька відпочинку, і попереду знов долинає шум споконвічних бузьких брояків. Саме через це «кипіння» хвиль Південний Буг колись називали Ак-Су, що означає «біла вода». Ця вода наближається. «Великий Запорізький!» — вигукує наш інструктор та командує, задаючи темп, ми веслуємо, рафт злітає та гойдається, як на веселих гірках, летять бризки. Ріка весело підмочує своєю хвилею мою репутацію... тобто штанці ззаду. Усім весело!

Рафтинг на Південному БузіАвтор: Антон Федоренко

Попереду в нас ще той самий поріг, який рафтери звуть Інтеграл. Скільки разів фотографувала його згори, із Протичанської скелі, скільки разів бачила скелю Червону перед ним із грушівського берега. Але сьогодні довелося побачити ці місця із зовсім нового ракурсу! Нас трошки закрутило, але завдяки вказівкам інструктора траєкторія рафта виправилася, і ось ми проходимо Інтеграл під схвальні вигуки глядачів на скелях. І за хвильку швартуємося у тихій бухточці нижче за течією. Перша думка: «Невже це все?» Варто було розпробувати це і збагнути, що мокрі ноги і штани не так вже й страшно, а отаке спілкування з рікою і робота в команді — це круто, як сплав завершився. Ми навіть не встигли втомилися. Але гадаю, ще повернемося, щоб знов відчути те відчуття єдності і польоту по хвилях.

РафтингАвтор: Антон Федоренко

А тепер діляться враженням журналісти.

Галина Давидова, головна редакторка:

Рафтинг доступний всім — це найголовніше, що я хочу донести читачам.

— Неважливо, 6 років вам чи шістдесят, чи ви худі, як тріска, чи вже багато вклали грошей у харчі для своєї статної фігури. Я не вперше була на рафтингу, але, здається, вперше почула настільки детальний та фаховий інструктаж перед сплавом. Дотримуєшся інструкцій — і майже немає крепатури.

А що відбулося? Вчора редакція піднялася і повним складом поїхала до «Зеленої черепахи». Не всі могли сплавитися, бо у декого на руках була геть крихітна дитина, а дехто після операції. Однак сам факт виїзду, сплав та робота веслами — оце справжній тимбілдінг. Без зайвої скромності про свій колектив: це справжня команда. Перший доказ — швидкість та дисципліна, з якою все відбувається. Призначили о 09.20 зустріч? О цій годині і зустрілися, жодний відстаючих та очікувань. Затягнути кріплення на жилетах та шлемах — готово. Вантажимося в транспорт? Є!

Сам сплав повноводною навесні Рікою — це неймовірні враження. Якщо вам треба повне перезавантаження — це для вас. Якщо хочете по-справжньому побачити Південний Буг — це для вас.

Після сплавуАвтор: Тарас Кутовий

Природа подарувала нам, первомайцям, круту можливість. Якщо у вас є трохи вільного часу — треба не просто сплавлятися задля задоволення, а вчитися (для цього звертайтеся до «Зеленої черепахи») на інструктора, щоб сплавляти інших. Як Тарас Кутовий, який був нашим тренером. Дякую щиро йому! А також — Антону Федоренку за запрошення і той ентузіазм, який я побачила при спілкуванні з ним.

Ну, і післясмак вчорашнього дня: дайте ще!

Ганна Ткачук, журналістка-медіаторка:

Я сплавлялася перший раз в своєму житті. Отримала шалені, незабутні враження.

— Колектив «Зеленої черепахи» дуже привітний та приємний, інструктор Тарас справжній професіонал своєї справи, підібрав кожному учаснику групи шоломи та жилети, провів нам детальний інструктаж поведінки на воді перед самою пригодою, під час руху в рафті віддавав чіткі команди нашій групі туристів — в якому напрямку або з якою швидкістю веслувати, розказував історичні або міфічні факти про місцевість. Хочу зазначити, що, окрім адреналіну, під час нашої пригоди ще й отримала знання про місцевість. Приємно та й ще цікаво провести час в нашій нинішній ситуації, це супер. Дякую!!!

Запрошує вчитися та кататися інструктор Антон Федоренко, рафтер із понад 20-річним досвідом.

«Хочемо, щоби люди приїздили сюди, щоб навчатися», — наголошує він. У Мигії є багато місць, куди люди приїздять, щоб посмажити шашлик тощо. Але у «Зеленій черепасі» в пріоритеті саме активний відпочинок на воді, катання на рафтах, байдарках, каяках, спілкування з рікою, порогами, стихією. Тож запрошую усіх, хто має бажання: не тільки кататися, але й навчатися на інструкторів, щоб катати інших.

Антон ФедоренкоАвтор: Галина Давидова