У первомайському закладі «Пивниця», де вже традиційно проводяться культурні заходи, спрямовані на популяризацію українського мистецтва та допомогу армії, присвятили вечір Максиму Кривцову. Молодий поет загинув на російсько-українській війні 7 січня 2024 року.
Максим Кривцов (позивний «Далі») — український поет, учасник Революції гідності, учасник АТО, з початком повномасштабного вторгнення знову вступив до лав Збройних Сил України. Його збірка «Вірші з бійниці» була добре відома читачам, так само, як і історія про його рудого кота-побратима, що жив із поетом на фронті — чотирилапому другові Максим також присвячував вірші. 7 січня цього року життя Максима обірвав російський обстріл. Разом із поетом у бліндажі загинув і його кіт.
«Моя кров вифарбує світ у новий червоний»
Розпочався захід зі вступного слова священника Володимира Головчака та з хвилини мовчання
24 березня зала другого поверху «Пивниці» була сповнена ліричним смутком, спогадами і надією, що лишив у своїх доробках Максим Кривцов. Впродовж вечора учасники заходу долучались виконанням пісень — авторських і каверів, читали поезію Максима, спілкувалися і, звісно ж, збирали кошти на військо — для одного з підрозділів ППО. Організували захід очільниця «Пивниці» Ольга Мурза та ведуча івентів Анна Панченко.
Паб «Пивниця». На музично-поетичному вечорі пам'яті Максима Кривцова
«Коли впродовж вечора по мені бігли мурахи, я розуміла, що це дуже чудово і важливо — увесь цей захід»
— У мене певний час вже визрівала ідея провести такий захід, а от додатковий поштовх до цього дала моя колега Оксана Ляшок. Потім ми усе це обдумали з Ольгою Мурзою і разом зайнялись організацією, — розповідає Анна Панченко. — Ми задіяли у заході нашу творчу молодь: письменників, музикантів, співаків. Як на мене, усе пройшло чудово. Коли впродовж вечора по мені бігли мурахи, я розуміла, що це дуже чудово і важливо — увесь цей захід.
«...після усього болю і трагедій, не виникає навіть думки такої, як програти цю війну»
У музично-поетичному вечорі взяли участь творчі первомайчани: Ірина Шевченко, Андрій Нестеров і його колега Фреда, Ірина Відмиш, гурт за участі тренерів спортклубу «Алекс» (Ілля, Дмитро і Володимир), Павло Антусяк та Олександра Рибченко.
Співорганізаторка вечора пам’яті Ольга Мурза розповідає, що, втративши таких митців, таких неймовірних людей, після усього болю і трагедій, які ми побачили, відчули і пропустили через себе, не виникає навіть думки такої, щоб програти цю війну.
— Дуже добре, що до нас приходить чимало молоді, — розповідає пані Ольга. — Вони цілком усвідомлюють, навіщо це все, про що це. Молодь хоче слухати і читати поезію, зокрема, поезію сучасності. Війна загострила в нас почуття, відчуття і такі речі зараз розуміються і проймають, як ніколи. Для нас це було щось нове, новий формат, який однозначно має право на життя. Здається, що Максим передбачив те, що із ним станеться, відчував це. Але по собі він залишив неймовірне надбання.
До речі, сума, яку ми зібрали, вийшла з дуже цікавими цифрами 5.252.50. Усі кошти я вже перевела на волонтерський рахунок Діани Мурзи, котра допомагає бійцям ППО зібрати на прожектор. Так, це може й невелика сума, але ж і таке обладнання, як прожектор, — досить вартісна річ — необхідно зібрати 60 тисяч. З минулого заходу у «Пивниці» ми також переводили частину коштів на потреби цього ж підрозділу ППО. Тож працюємо далі.
Ось так той, хто ніс світло крізь темряву, зумів передати його далі — людям, які це світло конвертували із метафоричного у фізичне: у світло прожектора для бійців протиповітряної оборони.
- Підписуйтесь на нас у Telegram: канал Гард.City або Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook.
- А ще ми є у Instagram.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
