Днями у Первомайському краєзнавчому музеї відбулася презентація розмовного клубу «Ріка». Це культурно-просвітницький проєкт громадської організації «Десяте квітня» і відтепер він функціонуватиме в нашому місті. У першому засіданні клубу взяли участь керівники та працівники ГО «Десяте квітня», місцеві краєзнавці, філологи, активісти, переселенці та етногурт «Друже Музико». Нам теж пощастило побувати на засіданні клубу та поспілкуватися з його лідерами.
Фото: Наталія Клименко
Основна мета клубу «Ріка»
Основна мета клубу — налагодження діалогу між переселенцями та членами приймаючих громад, просвітництво в таких сферах, як права людини, робота державних органів та взаємодія громадян з ними, медіаграмотність, екологія, отримання корисних знань і навичок тощо.
Одним із інструментів досягнення основної мети є вивчення мови спільноти, що приймає, а також розуміння культури та історії регіону.
Заняття клубу відбуваються двічі на місяць на регулярній основі. Участь у заходах беруть місцеві жителі, внутрішньо переміщені особи та біженці.
Проєкт реалізується Громадською організацією «Десяте квітня» за підтримки UNHCR Ukraine — Aгентство ООН у справах біженців в Україні
В’ячеслав Бондар, член правління ГО «Десяте квітня»: «”Ріка” — це символ руху, динаміки та єднання»
— Розмовний клуб називається «Ріка», бо ріка — це такий символ руху, символ динаміки, єднання, коли струмочки впадають в ріку, вона набирає сили, і наша українська мова — це є ріка, кожна людина — це струмок, кожна говірка — це струмочок, це притока, і ми популяризуємо українську мову. Але головне завдання нашої платформи — створення майданчика для інтеграції ВПО, тому що людина в «Ріці» відчуває себе вільно, вона може тут розмовляти українською на тому рівні, на якому вона знає, вона не буде соромитися, буде відчувати себе достатньо комфортно. Ми створюємо україномовне середовище для того, щоб люди навчалися формулювати свої думки українською, бо ми то українську вивчали в школі, але нас не навчили мислити українською. Головне, що люди сюди приходять, щоб відчути себе у безпеці. Тому що це люди, які виїхали з місць, де проходила війна, і ми будемо намагатися, щоб все було добре. Наразі відбувається презентація проєкту. Він працює уже в кількох областях, в Одесі, Миколаєві, Вознесенську, Дніпрі, Харкові, і ще планується в декількох регіонах.
— Як довго триватиме проєкт?
— Він тільки набирає обертів. Ми шукаємо донаторів, ми чекаємо підтримки місцевої влади у громадах. «Ріка» — це вільний формат, люди самі вибирають, що вони бажають почути. Одна година просвітницька, інша — розважальна. Ми навчаємося правильно розмовляти і формувати думки, а перша частина — це ознайомлення з історією України, з історією цього краю, де ми знаходимося, залучаємо цікавих українців, цікаві особистості. Це повернення до української ментальності. Це поки у нас є фінансування від нашого донора: це UNHCR Ukraine — Агентство ООН у справах біженців в Україні. Це агентство переймається проблемами ВПО та іноземців, які шукають захисту в Україні. Саме і я в цьому проєкті захисту і працюю по роботі з громадами. У нас є група іноземців в Одесі. Ось у них виникла ця ідея — допомогти людям зрозуміти український менталітет, набути української ідентичності. Ми допомагаємо розвивати людям свою ідентичність та інтегруватися в українське суспільство.
— Кого плануєте залучати?
— Залучаємо фахівців, зокрема, з історії, етнографії, краєзнавців, філологів. Тому що саме місцеві фахівці можуть надати потрібні знання, аби ми розібралися, де ми знаходимося. Це покращує можливості інтегруватися. Одне із головних завдань, що стосується ВПО, то це те, щоб люди перестали себе відчувати зайвими, щоб вони сприймати себе частинкою тієї місцини, де знаходяться нині. Ми не закриваємо двері перед іншими, ми також чекаємо місцевих людей. Вони разом будуть створювати щось. Один із аспектів «Ріки» — це і є творчі об’єднання на цій платформі. Будемо працювати. Ми шукаємо спонсорів, ми стукаємо в двері місцевої влади, до всіх, хто готовий нам допомогти.
Максим Трубніков, лідер гурту «Друже Музико»: «Навчитися спілкуватися найпростіше через пісню»
— В цілому наша участь в розмовному клубі — це мистецька підтримка. Я впевнений в тому, що навчитися спілкуватися найпростіше через пісню, бо коли ми разом співаємо українських пісень, ми набуваємо нових знань, ми відчуваємо і тим самим покращуємо рідну мову.
Сьогодні ми будемо співати як авторські, так і народні пісні, тому що сім альбомів «Друже музико» дозволяють нам виконувати величезний репертуар, і сьогодні невеличку крихту з цього репертуару звісно, ми заспіваємо.
— Ви волонтерите?
— Так, гурт «Друже музико» у 2014 році створив громадську спілку «Громадський батальйон» і до цієї спілки відносяться величезна кількість українських митців — музикантів, поетів, навіть скульпторів. В цілому всіх людей мистецтва, які намагаються, покинувши все, максимально бути з українським військом. Тому з 14-го року ми підтримуємо, надихаємо і, звісно, передаємо все те, що нам дають наші діти, бо ми є педпрацівники. Особисто я працюю в Одеському ліцеї №9, і є класним керівником. Маю звання Кращий вчитель року, Найкращий з мистецтва, ну, і плюс волонтерська допомога. Як ми називаємо, музичне капеланство. Це та психологічна підтримка, яка необхідна всім, хто пройшов та проходить через стресові тяжкі умови.
У Первомайському краєзнавчому музеї
— За цей час скільки відбулося концертів?
— Боюся, що це тисячі.
— Де вас застала війна?
— В Одесі.
— Як ви дізналися про початок повномасштабного вторгнення?
— Війна почалася для нас ще в 2014 році, тому ми не розділяємо її, але саме повномасштабна, якщо ми говоримо про лютий 22-го року — то це Одеса, це обстріли, відчуття того, що війна прийшла саме в наше місто.
— Як змінилося ваше життя за цей період, маю на увазі — творче?
— Я став Вчителем року, окрім того, можливо, нас стали знати більша кількість людей, бо мобілізація нас привела до ще більшої кількості зустрічей і необхідних спілкувань. Я наполягаю на тому, що я не розділяю 14-й рік та 22-й, війна, на жаль, точиться уже стільки, можливо, не всі її відчували, але оскільки ми є безпосередніми учасниками цієї війни і ті люди, які допомагають війську, то наша активність тільки збільшилася.
Павло Влаєв, гурт «Друже Музико»: «Щоб бути справжнім українцем, треба знати і плекати мову»
— Ми є волонтери, ми весь час серед нашого війська і з активної фази війни ми постійно з нашими бійцями. Тобто це і гуманітарна допомога, і духовенство. Ми веземо допомогу, долучаємо й інші організації. Збираємо кошти на тактичну зброю. Від дітей теж передаємо дарунки — малюнки, оскільки ми є викладачами. Хтось плете сітки, словом, все, що необхідно для нашого війська, все передаємо. Пан отець, як духівник, надихає наших воїнів, ми, як музичні капелани, гуртуємо. Комусь більш заходить як психологічне розвантаження, хтось підспівує, хтось питає, де нас можна почути. Деякі воїни уже знають наші пісні, підспівують, в цілому: завжди з військом там, де ми треба. Їдемо, шукаємо транспорт, завантажуємося і, безумовно, співаємо. Це спільна творчість дітей, педагогів та всіх добровольців.
— Що для вас є цей проєкт?
— Це річ необхідна, адже для того, щоб бути справжнім українцем, треба знати і плекати мову. А розмовний клуб і займається розповсюдженням на теренах України мови, пісні, культури. Це важливо — відчувати себе часткою великого проєкту.
Олена Красіна, завідувачка Первомайського краєзнавчого музею: «Адаптувати переселенців до місцевого середовища і навчити їх розмовляти українською — завдання номер один»
— Сьогодні дуже важлива річ — адаптувати переселенців до місцевого середовища і навчити їх розмовляти українською. Музей — якраз те місце, де займаються збереженням та відродженням культурної спадщини, тому мова саме як об’єкт культурно-історичної спадщини має просуватися, і в тому числі — музеями. Ми раді, що саме в нашому музеї буде працювати цей мовний клуб. Думаю, що ви будете активно долучатися. Дуже сподіваюся, що жителі нашого міста теж долучаться до роботи клубу, бо це важливо. Ми маємо працювати над цим, особливо з дітьми, бо те, що ми закладемо в них сьогодні, буде давати результати надалі. Якщо наші діти будуть розмовляти українською, будуть пишатися тим, що знають досконало українську — це буде великим потужним фундаментом для подальшого розвитку нашої країни та її просування у світі.
Як записатися до клубу
Контакти для зв’язку:
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
