До української пісні маю особливу слабкість. Коли чую, не просто слухаю — занурююся повністю та ще й намагаюся підспівувати виконавцям. Бо в ній така глибина народної мудрості і нашого життя, що годі ще чогось шукати. Тож пройти повз співочої «Берегині» та її дати народження просто не могла. До того ж багато років поспіль знаю цей колектив, особисто знайома з керівницею та завідувачкою клубом Наталією Кліщенко. Час від часу, ще до війни, ми зустрічалися на фестивалі «Пісенна моя Україна» та інших заходах. Тепер, коли війна увірвалася в наше життя і поламала плани, зустрічі стали рідкими і що, найгірше — дистанційними. Втім, не можна недооцінити можливість спілкування на відстані: чути голос, бачити в кадрі та отримувати світлини. Тож саме в такий спосіб і відбулася наша зустріч з Наталкою Кліщенко, де почулися і дізналися про сьогодення. Яке воно у станіславських «Берегинь» — читайте далі.
Фото: архів колективу «Берегиня»
Цей колектив — вихор! Колектив емоцій та потужної енергетики. І хоч він не має звання народного, зате має уже десятилітню народну любов. У своєму селі дівчата та хлопці із «Берегині» — справжні зірки. Вони завжди у настрої і несуть цей заряд позитиву у маси. І найважливіше — продовжують розвивати культуру у цей непростий час. Навіть зараз, у війну, співають, беруть участь у конкурсах та намагаються підтримувати людей. А ще тримають у формі три пісенних колективи: «Берегиня», «Станіславські козаки», «Файні молодички» та театральний гурт «Сільські бувальщини».
«Мої дівчата і хлопці, — розповідає Наталія Кліщенко, — завжди на передовій. Що у творчості, що в побуті. Вони встигають переробити всю свою домашню роботу: видоїти корів, нагодувати свиней, напекти хліба та ще й прибігти на репетицію. Вони в мене — і в огонь, і в воду. Як тільки скажу, що треба, — все покидають і біжать. Бо вони розуміють, що людям і на війні перепочинок потрібен. А що може бути кращим за українську пісню та народний гумор».
Не так давно гурт «Сільські бувальщини» взяв участь у обласному театральному конкурсі і посів друге місце. Історію стародавньої інсценівки, як їхала молода пара конями у гості до друзів, написала сама Наталка Кліщенко. До речі, її творчість, як і творчість колективів, неодноразово відзначалася на обласному та районному рівнях, за що має грамоти, відзнаки та місце на Дошці Пошани.
Під час війни Наталка не припинила своєї діяльності: продовжує гуртувати людей і дарувати настрій. «Нелегко в цей час збиратися, — каже керівниця, — бо маємо кіпу інших питань, та не хлібом єдиним живе людина. І навіть сьогодні, коли війна і біль, — пісня допомагає відволіктися від сумних подій і дає нам надію на завтрашній день».
Свій невеличкий десятилітній ювілей, який випав на новорічні свята, відзначали скромно: просто вітали, просто співали. А от уже на Перемогу планують наспіватися вволю. Аби тільки скоріше мир та Перемога!
«Є у нас в колективі учасники, рідні яких на фронті, боронять нашу Україну, — говорить Наталя. — Ми їх підтримуємо, намагаємося бути разом. Це зараз дуже важливо. Підтримуємо і бійців. Наша Людмила Лазарєва щодня випікає хлопцям смаколики, та і ми всі намагаємося швидко реагувати на потреби військових. Ми ж всі добре розуміємо, що ворога можна перемогти лише разом».
Українська пісня та слово стали розрадницею і зброєю у повсякденному житті. Це гуртує, дає надію на завтра і на світле майбутнє.
«Співали, співаємо і будемо співати. Дякували, дякуємо і будемо дякувати бійцям за можливість творити, жити і дихати, — каже Наталя. — А ще дякуємо тим, хто в цей непростий час підтримує колективи: Олександру Гнидюку, ПСП «Заповіт», Юрію Паку та сільській раді. Вірим в Україну, в її майбутнє та спільну Перемогу!»
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
