Днями у Первомайську одружилася пара поціновувачів української вишивки. Молодята на своє весілля одягли вишите українське вбрання, а до РАЦСу наречений завітав у військовій формі. До речі, за червень і липень у Первомайську зареєстровано 167 шлюбів, а від початку повномасштабного вторгнення — 400.

Про молодят мені розповіла моя, тепер уже гарна знайома, Віра Волошина. Ми познайомилися з нею під час війни. Вона із тих, хто на волонтерському фронті: плете сітки, допомагає військовим та вболіває за долю України. Цього разу Віра допомагала молодятам шукати вишиване вбрання. Власне так заочно і я познайомилася з нареченими. Його звати Слава — і він військовослужбовець. Її звати Алла — і вона його кохана.

Знаються вони з осені 2020 року через соцмережі. Спочатку тривале спілкування онлайн, а затим незабутня зустріч і розуміння того, що вони пара. Це ще було до війни. І ніхто із них і гадки не мав, що увірветься у їхнє життя лихо... Зустрічаючись, молоді люди мріяли про спільне життя, будували плани, однак дзвінок 20 лютого обірвав їх усі. Йому зателефонували з частини і сказали про термінові збори. А уже 24-го він телефонував коханій і сповістив про війну.

«Це були важкі хвилини, — пригадує Алла. — Я злякалася за його життя, за наше майбутнє. Я плакала і молилася богу. А він мене заспокоював і казав, що все буде добре».

Йшли місяці воєнного лихоліття. Спілкувалися лише телефоном. Це були рідкісні, але щасливі хвилини. Одного разу Слава написав: виходь за мене заміж. Писав між боями, сидячи в окопі... І вона не змогла відмовити.

— Я ні на хвильку не сумнівалася. Я знала, відчувала: Слава — моя людина. Та й мріяли ми про шлюб ще до війни, — дівчина це зрозуміла вже давно, а війна лише прискорила події.

— Наші почуття стали ще більш трепетними і сильними. І ми вирішили бути разом на все життя, — впевнене молоде подружжя.

Славі дали коротку відпустку і уже 29 липня молодята ставили підписи на офіційному шлюбному документі.

А в день весілля вони одягли вишиванки, які таки вдалося знайти. Вона — у білій мереживній сукні. Він — у сорочці з традиційною вишивкою темно червоними-нитками.

— Для нас було принциповим одягнути вишиванки, адже ми українці і шануємо все наше рідне. І це не дань моді, це наше усвідомлене ставлення до країни. Адже патріотизм — він у всьому проявляється, — наголошують мої співрозмовники.

Щаслива молода пара стояла на весільному рушникові. І навіть війна не змогла завадити їхньому коханню. Тепер вони ще сильніше дорожитимуть одне одним, бо їхня любов загартована і перевірена боями та тривогами.

А після перемоги вони обов'язково придбають власний будинок

— Щоб там нам було комфортно, — говорить дівчина. — А ще ми мріємо народити сина Матвія та донечку. І обов'язково розкажемо їм про нашу історію кохання.

Але найбільше молодята мріють про закінчення війни. Вони не сумніваються, що перемога зовсім скоро.

Слава зараз в гарячих точках. Він боронить Україну і свою дружину. А вона просить бога, аби він уберіг її коханого заради майбутнього.

Читайте також: Прорватися до коханої через 40 блокпостів: історія родини, яка возз’єдналася
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися