В Мигії, що на Первомайщині, на базі «Зелена черепаха», відкрився літній табір «Туристична українська родина» — ТУР. Його організатори, українські туристи-волонтери, своєю головною місією вбачають повернення радісних емоцій тим, хто пережив пекло війни. Найперше — це дітям ВПО, військовослужбовців та з багатодітних родин. Свій ресурс тут можуть також відновити батьки та опікуни дітей.
- Заїзд до табору — щопонеділка.
- Перебування — сім днів.
- Максимальна кількість дітей — до сорока осіб.
- Програма — спортивно-розважальна з майстер-класами та арт-терапією.
- Адреса: поблизу села Мигії.
- Головний адміністратор: Олексій Олейнік, він же просто дядько Льоша: +38 (068) 408-34-56.
- І найголовніше — все безкоштовно!
Мигія – край дивовижної природи: скелястих берегів, Бузьких порогів, Радонового озера, козацьких островів та унікальних рослин. Віднедавна — це ще й туристична Мекка, де в мирний час відновлювали свій спортивний потенціал туристи-мандрівники та професійні спортсмени. Вони проводили водні змагання, підійматися скелями та просто відпочивали. Тепер, у воєнний час, вирішили повертати до життя тих, хто пережив воєнні страхи та тортури. Зібралися командою, обговорили нагальне — і вирішили: буде літній табір «Туристична українська родина». Скорочено — ТУР. До команди запросили арт-терапевтів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва, майстрів слова, фахівців туристичної справи та водних стихій.
Головним у спільному благодійному проєкті став Олексій Олейнік, просто дядько Льоша, турист зі стажем, залюблений у свою справу та в життя.
Олексій Олейнік – організатор табору ТУР: «Ми туристи, ми уміємо це робити. Це наше друге життя»
Розповідає Олексій: «Ми волонтери з міста Київ. Насправді не тільки з Києва, є тут у нас і з Харкова люди, і з Білої Церкви. Ми українські волонтери. Ми всі туристи. Оцей кемпінг «Зелена черепаха» приймає туристів в мирному житті, і у них є все необхідне для відпочинку. Тому, коли ми все це починали, ми розуміли, що для людей сьогодні дуже важливо відпочити, перезавантажитися. Особливо це стосується дітей, мам, бабусь. Особливо для тих, на кого війна дуже вплинула. Ми зібрали команду, зараз нас шестеро, а взагалі у нас команда більше двадцяти осіб. Кожен тиждень змінюється команда, приїжджають нові волонтери. Хтось приїжджає в якості інструктора, хтось приїжджає куховарити, арт-терапевти в якості, вони не люблять цього слова, — аніматорів, це люди, які працюють з душею. І ми зробили цей табір для того, щоб люди просто відпочили. І ми вже бачимо результат. За перші два тижні у нас було 34 людини: з Лисичанська, Краматорська, Миколаєва. Зараз є хлопчик з Олешків.
Катаємося на рафтах, на байдарках, лазимо по скелях — все це роблять інструктори. Ми туристи, ми це вміємо робити. Для нас це друге життя. Арт-терапевти займаються з нашими гостями. Ми малюємо, ми робимо ось такі гарні мандали, плетемо браслети, робимо з глини черепашки, хтось там Ейфелеву вежу зробив. Діти, окрім спорту, отримують ще творчі такі штуки, через які вони розкриваються, і ми бачимо, як діти, які до нас приходять закритими, зажатими, бо вони пережили усі ці страхіття війни — і тут вони посміхаються. Вони оживають».
— Табір розрахований лише на переселенців?
— Ми розуміємо, що саме ця категорія потребує такого релаксу, тому в першу чергу ми запрошуємо переселенців і родини військовослужбовців. Але поки табір не набрав потужності. Ви бачите, ми можемо прийняти дуже велику кількість дітей. Ми зараз підійшли до цифри сорок осіб. Це такий комфортний набір людей, які отримують такий якісний відпочинок, щоб вони, дійсно могли розкрилися. Ми з кожним змогли б поспілкуватися, розповісти тощо.
— Заїзд на тиждень чи на два?
— На тиждень: з понеділка по п’ятницю у нас програма. Пів дня спорт, пів дня арт, увечері у нас «Катрусин кінозал», дискотеки і так далі. Субота, неділя — вільний час. Люди можуть або їхати додому, або можуть залишитися і займатися своїми справами. Все це абсолютно безкоштовно, ніяких грошей, нічого не треба. Єдине, що ми помітили, що дуже багато людей хочуть якось допомогти табору і пропонують свої послуги. Спочатку я відмовлявся, але бачу, що я їх ображаю, тому ми прийняли рішення, що ми беремо будь-яку допомогу, будь від кого на розсуд людини. От сьогодні, для прикладу, нам привезли м'ясо і у нас сьогодні буде майстер-клас по виготовленню пельменів. Діти будуть самі ліпити. Хтось привіз нам яблука, хтось — цибулю, хтось — іще щось».
— А початкове фінансування — звідки воно?
— Нас банда — команда туристів. Я кинув клич, хто хоче допомогти, кому цікаво. Хтось сто гривень, хтось п’ять тисяч, хтось привіз спальник, хтось намет, хтось передав човен, хтось територію надав — тобто, хто як може.
— То це такий спільнокошт?
— Так, мені подобається: спільнокошт.
Віктор Цмок, волонтер-інструктор: «Батьки тут були у нас: то вони прямо ожили»
— Ви теж один із членів цієї команди? Що керує вами?
— Хобі. Я закінчив Вінницький університет по профілю фізичне виховання та військова підготовка. Далі почав займатися водним туризмом і так воно з 1991-го року пішло і до цих пір. А з 2010 року зайнявся каякінгом. П’ятий рік, як тут працюю. Загалом працюю з дітьми.
— А саме цей проєкт?
— Дітям дуже допомагає, і батькам теж. Батьки тут були у нас, то вони прямо якось ожили. Дуже їм сподобалося. Декотрі від’їжджали, то навіть плакали.
— Це щотижня у вас? Яка кількість людей?
— Це вже в залежності, яка кількість людей зателефонує до Олексія, і потім набір груп. Скільки є, стільки й працюємо. Буває дванадцять, десять, може бути і двадцять, і тридцять.
— То ви тут на все літо?
— Я — так.
— І ваша команда?
— Так!
— То ви готові до кінця тут працювати?
— До кінця.
Людмила Бурдейна, волонтерка: «Ідеї виникають спонтанно: природа, творчі люди — все надихає»
Людмила Бурдейна: «В даний момент обробляю анкету учасника, хочемо її узгодити з юристом, щоб у нас було вже юридично затверджено, щоб батьки, коли привозять дітей, були впевнені, що віддають дитину у відповідальні руки. Хочемо в цю анкету зібрати максимально інформацію про людей, про сім’ю, звідки приїхали».
— Що відносно девізу табору?
— Основний девіз у нас: карта і долоньки — на футболці, говорять про те, що наша ціль — зробити людей щасливішими, і щоб вони, як я пишу в дописах своїх, дозволили собі посміхнутися і розважитися, розвіятися, у зв’язку з такою ситуацією в країні.
— Чула, ви пісню створюєте?
— У нас були тут музиканти-волонтери і вже деякі слова зібрали. Потім у нас тут різні джеми: барабани з будь-яких предметів робимо, можемо навіть ось так сидіти й грати. І ми вже слова там деякі наспівали. Трішки немає часу, але я думаю, під кінець табору у нас вже буде пісня нашого табору ТУР.
— А коли кінець?
— До кінця літа табір або десь до початку вересня. Так що у нас ще буде багато чого нового: і ідей, і всього. Ідеї виникають спонтанно: природа, творчі люди волонтери, тому ідей дуже багато різних.
Денис Ячмінь, учасник табору: «Дуже гарні люди»
Денис стверджує: «Очень хороший. Тут весело, красиво, хорошие люди, эмоции хорошие. Тут все отлично. Тут даже ничего не надо говорить. Очень отлично».
— Як ти дізнався про цей табір?
— Мне рассказал мой друг. Он был тут на прошлой неделе. Ему тоже очень понравилось. Говорит, что тут хорошие люди.
Юрій Козак, майстер-волонтер: «Глина — це природа, це земля»
Юрій Козак: «Ми займаємося цим вже третій тиждень, приїжджаємо сюди до дітей. Хобі виникло саме по собі. Я з дитинства любив пластилін, а десь рік тому попробував глину і зараз показую дітям різницю і як працювати з глиною. Ось наші вироби. Ми тут уже три тижні, люди потім забирають з собою, розмальовують. Нам цікаво, дітям цікаво. Це постійна робота рук. Глина — такий цікавий матеріал, розумієте, чим відрізняється від пластиліну. Пластилін — це хімія. А глина — це природа. Це земля».
— Заспокоює?
— Так: діти мріють, діти фантазують, показують свої емоції.
— Ви плануєте тут бути до кінця сезону?
— Так, скільки сил буде, стільки й будемо приїжджати. Як будуть тут діти, так і ми будемо тут.
Данило, учасник табору: «Реально тут дисертацію дуже добре»
Данило: « Очень расслабляюсь, когда играю с глиной, наслаждаюсь. Особенно, когда прогресс идет какой-то, получается все. Особенно, когда получилась черепаха. Она потом застынет и уже будет, как статуетка красивая, то есть реально все очень хорошо».
Поліна Пурло, учасниця табору: «Тут дуже класно»
Поліна: «Коли я працюю з глиною, я відчуваю благополуччя в своєму тілі. Мені подобається працювати руками. Мені подобається ліпити. Розвивається моторика рук. Також ти в процесі вигадуєш якісь деталі, допрацьовуєш. Ми взагалі придумали шкатулку. Мала бути підставка — і ось так в процесі ти захоплюєшся цим і тобі це подобається. Потім ти бачиш результат своєї роботи. І ти коли забереш додому, у тебе будуть згадки про цей табір, бо тут дуже класно».
Павло Ліпницький, учасник табору: «Я думав просто подивлюся, а затримався на два тижні»
Павло: «Взагалі чудово. Мені дядько з двоюрідним братом порадили сюди приїхати. Я думав: приїду, подивлюся просто — і так уже другий тиждень тут сиджу. Взагалі додому не хочеться.
Я ніколи раніше не бував у таборі, просто захотілося відпочити. Мені найбільше тут подобається рафтінг, а із людей — найбільше дядько Олексій. Такий позитивний, дуже подобається. В такий час потрібно бути таким позитивним і не зважати ні на що. Бути з дітьми, і головне — настрій. Я не відчуваю негативної енергетики. Вчора малював, Ейфелеву вежу намагався зліпити із глини. Розфарбую в синьо-жовтий колір.
— Які прогнози?
— Буде позитив, буде перемога, Україна переможе. Слава Україні!»
І наостанок — про ідею табору, про мапу, долоньки та благодійність.
Олексій Олейнік, організатор табору ТУР: «Долоньки — наш символ захисту»
Олексій: «Ми вигадали логотип нашого табору. Спочатку він починався як контур України. Потім в процесі ми почали його замальовувати. Кожна долонька — це людина, яка відпочила в нашому таборі. Кожної п’ятниці завершуємо табір тим, що залишаємо свої долоньки. Бачите, є жовті, є сині. І ми плануємо в кінці літа зробити повну таку мапу. А ще є кружечки маленькі. Ми вже замовили ось такі штуки. В кожному кружечку буде наш добродій, наш спонсор. Тут буде фотографія, або напис Іван, або компанія. Це все символізує такий захист — ми захищаємо Україну, цих людей і ми всі робимо таку єдину справу! Тому приєднуйтеся! Або волонтером, або добродієм, або відпочивальником».
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
