Танці для дітей та дорослих у Первомайську | Фітнес Первомайськ

16 червня 2022 10:25

Обирайте: гімнастика для найменших, стретчинг та фітнес, тверк чи стрип-пластика, а може, латиноамериканські танці або класичний вальс? У студії танцю Non Stop навчають танцювати усіх охочих від 3-х років і до 70+. Для діток переселенців заняття безкоштовні. Хореограф Валентина Пісчанська сама танцює з 5-ти років та запрошує первомайчан і гостей міста на заняття, що подарують вам радість руху, любов до себе та гармонію зі світом.

— Пані Валентино, яких видів танцю можна навчитися у вашій студії?

— Я викладаю гімнастику для маленьких діток 3-7 років. Також викладаю стретчинг для підлітків та дорослих (по-нашому це розтяжка). Ще веду фітнес, групові тренування та стрип-пластику для дорослих.

Іноді люди кажуть: ой, в мене не вийде. Тоді я кажу: приходьте, спробуйте один раз, а тоді ухвалюємо рішення.

Треба один раз прийти і спробувати

Із наступного тижня почнуть працювати дівчата, які приїхали до Первомайська. Дівчина з Харкова буде викладати тверк: для підлітків з 13-ти до 18-ти, це перша вікова категорія, друга буде 18+. Ще одна дівчина викладатиме сучасну хореографію для діток та підлітків від 7 до 17 років, також буде дві групи. У планах дівчат залишатися у Первомайську як мінімум рік, вони хочуть працювати з нами. Гадаю, що все у них вийде, а я чим зможу, допоможу.

У студії Non Stop викладають:

Гімнастика: для діток 3-7 років.
Stretching: від 13-ти років до необмеженого віку.
Fitness 20+.
Strip пластика 18+.
Twerk: від 13-ти до 18-ти та 18+.
Dance mix: від 7 років.
Весільні та випускні постановки вальсу.

«Для мене було пріоритетом мати освіту»

— Як довго ви викладаєте хореографію?

— У Первомайську я працюю вже 7 років. Раніше працювала на Коротченка, три роки — у Платформі на 3-му поверсі, а 9 травня цього року переїхала у це приміщення на Грушевського.

— Розкажіть, як сталося, що ви обрали танці?

— Мені було 5 років. Мама відправила мене на хореографію. Я сама не з Первомайська, а з Мигії. До нас приїздила вчителька із Первомайська, викладала бальні танці. Я так не хотіла туди ходити! Я хотіла гуляти із друзями. Перші півроку ходила через силу, а потім втягнулася. Буває, скажу: я туди не буду ходити! Мама каже: ну, не будеш, не ходи. А я встаю та йду на тренування (сміється — авт.). У нас була сувора вчителька, займалася я в неї 9 років. Потім, коли закінчила 9-й клас, у мене був вибір: їхати вчитися у Миколаїв чи залишатися у 10-му класі. Отож вирішили: якщо поступаю на бюджет, йду вчитися, якщо ні — залишаюся у школі.

Я старалася, як могла. Усе літо ходила на додаткові заняття. Поступала у Миколаєві у коледж культури на сучасну хореографію. На той час сучасна хореографія була новою дисципліною, другий рік як відкрилася, ми були другим курсом, який туди вступав. У групі було всього-навсього 10 місць, тобто нас вступало четверо людей на одне місце. Коли я здала екзамени, нам сказали чекати два тижні. І от я сама сіла на маршрутку, мені тоді було 14 років, поїхала у Миколаїв і, приїхавши туди, побачила, що я поступила на бюджет.

Мої емоції були просто — Вау!

Чотири роки я вчилася, у травні закінчила 4-й курс, а у червні пішла працювати.

Для мене було в приорітеті мати освіту. Я могла б викладати, осклільки все це знала, вміла, але освіта була для мене приорітетом.

Також проходила курси — не онлайн, а навчальні, курси інструктора зі стретчингу та тренера фітнесу.

«Дуже рада, що люди оживають»

— Що у вашій роботі змінилося під час війни?

— На початку я виїхала з міста на два тижні. Потім повернулася, стала виходити на роботу. Людей було зовсім мало. З квітня люди почали потроху оживати. Зрозуміли, що війна війною, а жити потрібно, що треба себе чимось розрадити. Особливо ті, хто працює за таким фахом, як медики, поліцейські, військові, їм потрібно було трохи від того всього відволікатися. Коли я переїхала в центр, у нове приміщення, люди пішли.

Я дуже задоволена, що люди оживають

Як би не було важко, вони живуть сьогоднішнім днем, вони працюють. Я зараз також піднімаю економіку, сплачую податки, щомісяця, коли сплачую орендну плату, додатково переводжу частину коштів на армію, це моє особисте рішення.

«Бачу, що діти виходять із заняття з посмішкою»

Зараз дуже багато діток приходить. До війни був такий період, коли я взагалі перестала працювати з малечею та підлітками, працювала тільки з дорослими. Але коли почалася ця війна, батьки стали просити: «Олександрівно, повертайся, ні садочка, ні школи, вони постійно з нами на роботі». Я думала, думала — треба брати, бо це малеча, їм треба чимось займатися. У мене самої доньці сім років, вона закінчила перший клас, і я дивлюся, що дитина втрачає цікавість до всього: телефон і все. А коли я бачу, що діти приходять на заняття із задоволенням, йдуть із посмішкою, так добре стає!

Дітки-переселенці займаються у нас безкоштовно, з них тільки змінне взуття, зручний одяг та килимок. Наразі до мене ходять вже шестеро таких діток.

— Чи ходять на заняття хлопці, чи тільки дівчата?

— Раніше ходили хлопці, була одна група від 3-х років до 1-го класу. А далі хлопці — хто на футбол, хто куди. Наразі ходять тільки дівчата. Вони класні! Що малі, що дорослі. Особливо дорослі. Буває, приходять: у мене голова болить, може, не будемо? Я кажу: ні, давайте! І вони починають оживати. Оце круто! Це заряд бадьорості на цілий день.

— Який ваш улюблений танок, є такий?

На сьогоднішній день це стрип-пластика

— Я кайфую від роботи з дорослими людьми: мені з ними комфортно, вони розуміють, навіщо сюди приходять, вони викладаються на повну.

Колись до мене на фітнес, як я тільки почала працювала, ходила жіночка, якій було 72 роки. Вона втирала носа молодим дівчатам. Навіть я до кінця дня вже втомлювалася, а вона працювала. Вона стрибала, вона скакала зі скакалкою, вона качала прес, вона присідала, на планці стояла понад дві хвилини, причому правильно! Я пам'ятаю, її звуть Сніжана. Вона була просто героїчна!