1 грудня 2021 року завершилося чергове карантинне дистанційне навчання для школярів у Первомайську. Діти повернулися за парти, вчителі відновили роботу в звичному режимі, дехто з батьків перестав ковтати заспокійливе. Як пережили минулий місяць учасники процесу, які переваги і недоліки дистанційного навчання відзначили батьки та вчителі? Редакція провела опитування в соціальних мережах та особисто декого зі знайомих. Ми зібрали плюси та мінуси дистанційки в одному матеріалі.
Отже, батьки і вчителі мали змогу висловити свою думку з приводу дистанційного навчання і поділитися проблемами та досягненнями. Відразу зазначимо: мінусів таки назвали набагато більше.
До речі, дистанційна форма здобуття освіти прописана в статті 9 Закону України «Про освіту», а не з’явилася через карантинні обмеження у зв’язку з COVID-19, як дехто вважає. В Україні датою офіційного початку запровадження дистанційного навчання можна вважати 21 січня 2004 року, коли наказом №40 Міністерства освіти і науки України було затверджено «Положення про дистанційне навчання», яке поклало початок впровадженню нових технологій у галузі освіти.
Переваги та недоліки дистанційки
Які ж плюси, на думку батьків, у дистанційному навчанні. Перший і найважливіший — це зменшення захворюваності серед дітей. Також серед переваг називали: покращення оцінок, можливість бути поруч із дитиною і допомагати, зменшення стресів у дітей, економія часу, можливість переглядати більше пізнавальних навчальних відео, виховання самостійності в учнів.
Серед основних недоліків: відсутність зворотного зв’язку з вчителем, великий обсяг домашніх завдань, технічні проблеми, низьке забезпечення комп’ютерною технікою, коли один комп’ютер мають використовувати і батьки для роботи, і діти для навчання, недостатня фізична активність дітей, недостатність спілкування з однолітками, порушення звичного ритму життя і режиму. Батьки нарікають, що держава не забезпечила учнів і вчителів сучасними гаджетами, як це було зроблено в інших країнах.
Вчителі позитивним моментом називають можливість познайомитися з різними цікавими освітніми онлайн-платформами для дистанційного навчання. Серед недоліків — відсутність необхідних технічних засобів у дітей, зменшення результативності навчання, відсутність живого спілкування.
Вам цікаво, що думають з цього приводу старшокласники? Державна служба якості освіти ще у квітні 2020 провела анонімне опитування серед учнів 9-11 класів і виявилося: 55% учнів заявили, що їм комфортніше знаходитися на дистанційному навчанні.
Що відповідали первомайці про дистанційку
Тетяна Дуплик (авторка матеріалу і мама 10-класника): «Для мене дистанційне навчання — це велика проблема. Через рік сину здавати ЗНО. Працюючі батьки не завжди можуть контролювати, чи вчасно дитина приступає зранку до занять, чим займається під час онлайн-уроків. Ні батьки, ні вчителі не можуть визначити рівень знань дитини, і коли учні повертаються до очного навчання — виникають неприємні «сюрпризи» у вигляді низьких оцінок. Коли вчитель під час дистанційного навчання дає тестові завдання, в учня є безліч підказок під рукою. Все це не сприяє знанням. Серед плюсів — менше хворіють діти, мабуть і все».
Тетяна Булгакова: «Мені дистанційка «зайшла» (8-й клас), що аж хочу ще. Тож зараз намагаюся перевести дитину на домашню форму навчання.
Редакція попросила дописувачку відповісти детальніше, і отримала таку відповідь: «В одному коментарі складно описати. І дистанційна освіта відрізняється від домашньої. Якщо коротко: економія часу, нервів та ресурсів. Але ж багато і «подводных камней». Тож зараз зробимо невеличкий тест-драйв, якщо результат буде негативний, то дитина повернеться до звичайного навчання».
Iryna Hatice: «Переваги.
- Покращилися оцінки, бо я завжди була поруч з дитиною, допомагала зрозуміти матеріал. Такий собі домашній репетитор в силу своїх мамських сил.
- Дитина була спокійна, без стресів. Бо в школі є проблеми з однокласниками. Також часто дитині важко засвоїти матеріал, що дає вчитель на уроці, через гамір в класі. Або просто вчитель мало уваги приділяє, дитина не розуміє матеріал, що дали в класі, нервується, хвилюється. Вдома ж такого немає. Я хоча і не вчитель, але розбираємо доти, аж поки не зрозуміє.
- Встигали зробити всі завдання за час, вдвічі коротший, в порівнянні з часом, коли в школі очне навчання. При цьому під час дистанційки гуглили більше, дивилися ютуб-відео пізнавальні більше, аніж під час очного навчання. Що дає подвійний плюс в використанні часу. Тут реально менше часу = більше користі.
- Менше хвороб. За час дистанційки дитина жодного разу не хворіла.
Недоліки.
- Я працюю вдома, тому мій робочий час значно обмежився, що сказалося, звісно, на роботі. Бо зранку зуми, уроки. Мій комп'ютер зайнятий. Я зайнята з дитиною уроками.
- Знову ж таки, про себе. Під час онлайн-навчання дитини я нічого не встигала. Бо треба ж уроки з дитиною посидіти, роботу зробити, їсти приготувати. Поки вона щось там читає чи пише, чаю нам обом зробити. Почувалася білкою в колесі. Важко психологічно і фізично.
- Не зрозуміла потреби писанини завдань в декілька листків. Кожного уроку вчителі декількох предметів давали параграф або 2-3 параграфи, презентацію і завдання зробити записи в зошиті: конспекти, таблички тощо. Сенс? Писанина годинами, втомлюється рука і спина дитини. Але чи є знання матеріалу? Не впевнена. За конспекти мали гарні оцінки. Але які оцінки будуть на семестрових контрольних? Може, там лише спитають наявність конспектів та поставлять оцінку за кількість списаних сторінок? Це схоже на лекції в університеті, коли лектор дає лише теорію, а практика по цьому предмету — з іншим викладачем. Принаймні, в моєму університеті було саме так. Але ж для дітей 7 класу такий формат навчання аж ніяк не додає знань. Бо теорію давали, а практика де?
- Ну, і «улюблене» ще з минулого року. Сторінка, параграф, завдання. Сторінка, параграф, завдання. Сторінка, параграф, завдання. І ніякого зворотного зв'язку з вчителем. Або трошки вже модернізований підхід: опублікування на платформі завдання о 8-9-10-11 годині вечора, а вранці на уроці цей вчитель, що опублікував те завдання пізно ввечері, питає: «Діти, всі бачили завдання? Сподіваюся, параграф прочитали, то ж розкажіть мені...» І питає за параграфом, який опубліковано завданням пізно ввечері.
Імен не буде. Але ж, вчителі, майте совість. Всім важко, але дітям найважче. А батьки, як завжди, все витерплять».
Світлана Ахмедова: «Якщо це можна назвати навчанням! А як дітям засвоювати складну програму, це когось цікавить у державі? Коли діти дійсно вчаться і мають безпосереднє спілкування з учителем, а не з монітором, вчитель бачить, хто зрозумів, а хто — ні. А те, що зараз називається навчанням, виховає покоління неуків. А як готуватися до здачі ЗНО, коли не всі посібники готові, а сьогодні, на хвилинку, вже Новий рік на носі. Маячня це, а не навчання!»
Ольга Малахова: «Я хочу виділити основні недоліки в дистанційному навчанні.
- Технічне забезпечення. Смартфони є практично у всіх, а особисті комп’ютери та планшети — не в кожного. А через смартфони систематично виконувати домашні завдання незручно. До того ж, комп’ютер, який є в сім’ї, зазвичай використовують всі члени родини, особливо, якщо батьки працюють віддалено, то їм він потрібен для роботи так само, як дитині для навчання.
- Санітарні норми. Правила передбачають, що учні 5-9 класів можуть знаходитися перед екранами не більше, ніж 20-25 хвилин за урок і не більше 3-х уроків на день. (Що тоді говорити за молодші класи!)
- Психоемоційний та фізичний стан. В умовах тривалого карантину порушується звичний ритм дня. Діти не можуть вийти на прогулянку, поспілкуватися з однолітками, а це все негативно впливає на їх самопочуття».
Світлана Магденко (мовою оригіналу): Родители на работе, дети сами дома. Если, не дай бог, какое-нибудь ЧП? Кто виноват? Родители! «За невиконання батьківських обов'язків». Касается детей младшей школы. Говорить можно сколько угодно с детьми, но их активность, любознательность никто не отменял. Учатся школьным предметам — как получится, никто не может проконтролировать, так как родителям нужно зарабатывать или увольняться с работы».
Євген Диновський, батько: «Дистанційка — не навчання взагалі. Починаючи з того, що неможливо вести контроль за оцінками, закінчуючи тим, що декотрі вчителі «не зобов'язані вести уроки онлайн більше 30% часу».
Елем Лавьюб: «Дистанційне навчання — це катастрофа, як для учнів, так і для вчителів. Цілеспрямоване знищення освіти державними ділками. Для повноцінної дистанційки держава повинна була забезпечити обидві сторони освітнього процесу технічними засобами навчання, як у Фінляндії. А що маємо ми? Більше половини дітей не мають не те що ноутбуків, а і смартфонів. Багатьом батькам не під силу купити навіть дешевий. А вчителів що — забезпечили всім необхідним? Крутяться самі, як можуть. І з усіх боків винні: у перевіряючих, у адміністрації, у батьків учнів, та й у самих учнів. Моя думка незмінна — це знищення освіти в такому вигляді, як вона є. Найближчим часом такої професії, як вчитель, не буде. Вчити буде віртуальна «лялька». Тому треба вчитися здобувати знання самостійно, тому що в новому Законі «Про освіту» немає учнів і вчителів, а є — здобувачі освіти та надавачі освітніх послуг».
Алла Шелякина: «А по чиєму завданню редакція проводить опитування? Вже не актуально, дистанційка скінчилася. Чи хтось вирішив прозондувати грунт — чи можна цю дистанційку ввести ще й з середини січня? Батьки проти дистанційки однозначно. Не відбирайте у дітей право на навчання». (Так, маємо і такий коментар, авторка якого, мабуть, ніколи не переймалася тим, що з усього пережитого бажано робити висновки — авт.)
Олена Орляк, вчителька та бабуся першокласника: «Я вважаю, що основне — здоров’я дітей і їх родин, тож дистанційне навчання дає змогу розірвати ланцюг захворюваності. І це найбільший плюс. Під час ізоляції діти знаходяться вдома, в теплі, менше хворіють, не поширюють інфекцію. Що стосується мінусів, то не всі батьки можуть забезпечити технічні можливості й контроль за дітьми. Не у всіх є хороший інтернет, діти часто користуються мобільними телефонами, а це негативно впливає на зір дітей, учні мало рухаються. Відсутнє живе спілкування дітей з вчителем та дітей між собою. Не всі батьки можуть допомогти першокласникам опанувати основи читання, письма, тут без візуальної підтримки і контролю з боку вчителя не обійтися. Але такі сьогодні реалії і нам варто до них пристосовуватися».
Світлана Григорук, вчителька: «Плюси: багато різних цікавих освітніх онлайн-платформ для дистанційного навчання. Мінуси: більшість дітей не мають необхідних технічних засобів, більше половини учнів взагалі вважають, що нічого не потрібно робити, дуже великий обсяг домашніх робіт з деяких предметів, дистанційне навчання не дає того результату, яке дає очне навчання, воно більше розраховане на самостійне опанування матеріалу».
Українці жартують
Наостанок — кілька мемів про дистанційку з Мережі.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
