Навіщо їхати до лісу в листопаді, що брати з собою та що робити в лісі пізньої осені, коли вже холодно та час пікніків завершився? Запрошуємо у мандрівку вихідного дня із Гард.City.

Листопад приніс дощі та тумани, вранішні приморозки та передчуття зими. В таку погоду хочеться сидіти в затишному домі, дивитися у вікно та пити гарячу каву. Чи все ж таки, попри усі прогнози синоптиків, гайнути до пізньоосіннього лісу?

Таємнича лісова дорога кличе у сосни

Чи варто заради цієї мандрівки покинути диван із теплою ковдрою, як гадаєте? Однозначно варто, бо у листопадовому лісі можна вполювати особливі враження, зовсім не ті, що влітку.

Що взяти із собою до лісу восени

Якщо ви таки вирушили в мандрівку, подбайте про те, щоб почувати себе комфортно. Восени в лісі вогко та прохолодно, тому вдягніться відповідно до погоди: зручне взуття, що не промокає, легка та тепла куртка та шапочка. І прихопіть із собою запасну кофтинку, про всяк випадок.

Також must have — термос із гарячим напоєм: какао, чаєм чи кавою. Зможете погрітися та посмакувати.

Гаряча ароматна кава серед сосон в осінньому лісі має особливий смак, інакший, ніж вдома на кухні!

А якщо взяли каву, візьміть і до кави: печиво чи сендвіч, бо на свіжому повітрі неодмінно захочеться чогось перехопити.

Отже, збираємо наплічник:

  • теплий одяг;
  • перекуска;
  • вологі серветки (раптом захочеться покидатися шишками, а тоді треба буде протерти руки перед їжею);
  • фотоапарат чи смартфон, щоб робити гарні світлини.

Що робити в лісі в листопаді

Скажете, нудно тинятися поміж сосон, в лісі треба смажити шашлик, увімкнути гучну музику чи хоча б пострибати із м'ячем? У листопаді, коли хмиз та глиця промокли від дощів, і пікнік на траві не влаштуєш, і вогнище розвести складніше. Але це й не обов'язково: у тихому вологому осінньому лісі є своя, особлива магія.

Магія осіннього лісу

Загадкові лісові дороги і стежинки ведуть кудись серед дерев та кличуть поблукати ними. Не хвилюйтеся, щоб по-справжньому заблукати в Катеринівському лісі, треба постаратися: територія розмічена на квадрати стовпчиками, та й гугл-мапи стануть в нагоді.

Лісова дорогаЛісова дорогаАвтор: Юлія Савва

Отож, вирушаємо лісовою дорогою, щоб...

  • згадати, як це неквапом пройтися пішки;
  • подихати лісовим повітрям, схожим на запашний напій;
  • послухати тишу;
  • провести час наодинці з собою або поспілкуватися зі своїми супутниками, на що часто бракує часу у повсякденному житті;
  • побачити різні лісові цікавинки.

Що можна побачити в лісі пізньої осені

Якщо бути спостережливим, можна помітити багато такого, чого в місті не побачиш. Наприклад, вкриті смарагдовим мохом пні, схожі на ельфійські трони. Побачити й згадати Ліну Костенко:

Цей ліс живий. У нього добрі очі. Шумлять вітри у нього в голові. Старезні пні, кошласті поторочі, Літопис тиші пишуть у траві...

Цей пень схожий на тортикЮлія Савва
А ец йна оксамитний пуфик
А цей на ельфійський трон

Під ногами мох чудового яскраво-зеленого кольору, схожий на вологу, просякнуту водою губку. Росте майже ідеальної форми кружальцями, виглядає дуже цікаво.

Мох

А в кожній краплі дощу маленький ліс. Перевернутий догори дригом.

В кожній краплі - цілий лісВ кожній краплі — цілий лісАвтор: Юлія Савва

У туманно-дощову та в сонячну погоду осінній ліс зовсім різний. То високі сосни загадково мріють в серпанку, поміж стовбурів скрадається молочно-білий туман. А в ясну погоду стовбури стають золотими, промені лягають між дерев на встелену глицею та мохом землю. І сонце малює світним пензлем чарівні картини.

Ліс в тумані та в сонці

У хмарну днину пухнасті верхівки сосон майже сягають низьких осінніх хмар, а в ясний день хитаються у сонячній блакиті.

Ліс в ясну та хмарну погоду

А якщо перевести погляд з неба під ноги, пильне око помітить гриби. Крихітні та величенькі, при дорозі та попід деревами, вони ховаються під листям чи красуються на видноті. Якщо не впевнені, збирати не раджу. а от фотополювання на гриби залюбки! Вони всі різні та всі дуже гарні, кольорові, кожна шляпка наче витвір мистецтва.

Юлія Савва
Грибочки

А ось і жовті піски, які колись були на місці Катеринівського лісу. Гард.City вже знайомив читачів із історією цього лісу, який всупереч спекотному клімату зуміли виростити у південних степах. Ще й досі між сосон можна натрапити на куточок із піщаними дюнами. Тепер піски вже не рухаються, а сумирно лежать: їх тримає міцне коріння дерев. Але схоже на те, що тут хтось видобував пісок, бо посеред лісу величеньке урвище із ямами, викопаними в піску, і де-не-де крайні сосни вже ледь утримуються коренями.

Піски, зупинені лісом

Сподіваюся, всі, хто прийде до цього чудового лісу, розумітимуть, що його треба берегти. І не тому, що так написано на плакатах чи табличках при в'їзді в ліс. А тому що це справжнє диво, яке дарує людині спокій, красу та гармонію.

Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися