Нинішня зима видалася теплою, лагідною. Гріх не скористатися такою можливістю і не відпочити на свіжому повітрі. А найкращий відпочинок — у лісі. Туди ми й відправилися у неділю, 27 грудня.
Піщані дюни, м’яка, як подушка, хвойна підстілка з шишками, гілками, листям. І, як не дивно, попри зимову пору тут і досі можна зустріти гриби.
Як можна урізноманітнити відпочинок в зимовому лісі, коли немає снігу? Все підкаже сама природа. Грудневі пейзажі — не кращий фон для красивих кадрів, скажете ви. Так, але сосновий ліс — виняток. Тут будь-який кадр буде гарним. Просто погуляйте, розслабтеся і подихайте свіжим повітрям. А ще можна пограти у м’яча та хованки, якщо ви з дітьми, позмагатися, хто знайде найбільшу шишку, приготувати страви на багатті (дотримуючись правил протипожежної безпеки). Незчуєтеся, як і день минув. А якби ще й снігу було вдосталь, то і бабу снігову можна зліпити, і на санчатах покататися.
Гуляючи лісом, я зацікавилася питання: як серед наших степів з’явилося це соснове диво і де взялися піщані ґрунти? Адже виростити сосну на півдні України важко, вона погано приживається у нашому регіоні. Тож, повернувшись із відпочинку додому, вирішила поцікавитися історією Катеринівського лісу. І ось про що дізналася.
У широкій Кодимській долині, на її правому березі від нинішніх Кумарів і майже до села Кам'яний Міст, гуляли жовті рухомі піски. Їх площа становила понад дві тисячі гектар. Лише вузька смуга природного верболозу захищала Кодиму від повного занесення. При найменшому вітрі ті піщані горби приходили в рух. Ще й сьогодні в насадженнях сосни можна вирізнити застиглий дюнний рельєф колись рухомого, а потім зупиненого піску. Перепади висоти в окремих місцях досягають 5-10 метрів.
Через уповільнення течії річки в цьому місці зернини піску, які несла Кодима, почали осідати і нагромаджуватись. Так, на місці сьогоднішнього лісу виник масив рухомих пісків.
Першим господарем, що почав садити ліс, був чернігівський поміщик Михайло Штриков, він придбав ці землі в Катерини Василівни Короцької. (Напевне, назва села пов'язана з іменем саме цієї поміщиці). Штриков переселив з Городнянського повіту 42 сім'ї кріпаків, і взявся за впорядкування господарства. Тоді ж було розширено вербово-лозяну смугу понад Кодимою посадками дубу, розчищено від чагарів частину крутого схилу, де посаджено дерева листяних порід. Лісником у Штрикова був Нечипір Співак — втікач із Київщини, який оселився в цих місцях ще до російсько-турецької війни. Собі в помічники Співак взяв свого сусіда Гаврила Осадчого. Це були перші лісівники майбутнього урочища «Катеринка».
В 1935 році в порядку експерименту було здійснено перші посадки сосни на пісках. Так з'явився сосновий бор на площі 19 гектарів. Однорічні сіянці сосни доставили з Кам'янець-Подільського лісгоспу. Заліснення площі рухомих пісків розтяглося на півтора десятка років — до 1953 року. Окрім сосни звичайної та кримської в урочищі в ті роки висаджено незначну кількість сосни Банкса. Дерева приживалися важко, але технологія, застосована лісничим Горельченком, дала результат: 96% приживаності. Тепер тут на 1,5 тисячах гектарів росте понад десяток порід дерев: дуби, ясені, граби, клени, білостовбурні берези...
І ось до сьогодні Катеринівський ліс радує мешканців нашого регіону свіжим сосновим повітрям, звуками природи, золотавими пісками, великою кількістю їстівних грибів, тваринним і рослинним світом. Дуб надає йому міці, сосна — аромату, береза — витонченості. Прогулюючись лісом, можна зустріти козулю, фазана, лисицю, їжака, навіть свиню з виводком, почути спів солов'я. Я закохалася у цей ліс, у його красу, у 70-річні сосни.
До речі, крім лісу, у селі Катеринці можна побачити Катерининську церкву, яка була збудована в 1816 році і нині є пам’яткою національного значення. Також історія краю пов’язана із діяльністю підпільної організації «Партизанська іскра» в роки Другої світової війни. Тож приїздіть і відпочивайте, не пошкодуєте!
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
