Жовтень радує теплими днями та сонячною погодою. Тож, як є така можливість, у вихідні збирайтеся за місто. Довкола Первомайська є багато мальовничих та затишних місць, де можна помилуватися природою та відпочити від повсякденної метушні. Річка, озера та кар'єри, скелі та простори Бузького Гарду і навіть ліси, що дивовижно в степовому краї. Вирушаймо в мандрівку вихідного дня до Катеринівського лісу разом із Гард.City.
Магія та праця: трохи історії
Зелений тінистий ліс посеред південних степів — то справжнє диво, схоже на магію. Але виник Катеринівський ліс не завдяки помаху чарівної палички, а завдяки наполегливості людей. Десь років 200 тому на місці цього лісу блукали жовті рухомі піски. Кодима тут сповільнювала течію, пісок осідав, утворюючи сипучі дюни, наче в пустелі. Ще й досі пильне око може вирізнити цей хвилястий піщаний рельєф. Мабуть, через ту схожість на пустелю нинішнє село колись, у 18-му столітті, називалося Пустище Безіменне. Назва не дуже, чи не так? Аж ось у 1794 році ті землі придбав чернігівський полковник Михайло Штриков, переселив сюди 42 родини з Чернігівської губернії, й вони заходилися господарювати: збудували храм та почали садити дерева.
Храм — та сама церква святої Катерини, яка збереглася та нині перебуває в гарному стані, оскільки її шанують та доглядають. Є версія, що село Катеринка назване саме на честь цього храму, зведеного у тому ж таки 1794-му році. Є й інша версія: що Михайло Штриков викупив землі у поміщиці Катерини Василівни Короцької та село назване на її честь.
Якщо з села перейти Кодиму дерев'яною кладкою, потрапите в ліс, який має давню та цікаву історію.
Перші лісівники: 1790-ті роки
За тих часів перші лісівники Катеринки — Нечипір Співак та Гаврило Осадчий — взялися порядкувати: розчистили крутосхил від чагарів, посадили там листяні дерева, а понад Кодимою — дуби. Отак в далеких 1790-х роках був покладений початок Катеринівського лісу.
Відтоді змінилося багато господарів: хтось дбайливо та наполегливо насаджував дерева та відвойовував у пісків все нові площі, а дехто руйнував ті надбання байдужим ставленням чи невмінням. Після Штрикова господарював Олександр Бакуринський, за якого майже увесь крутосхил засадили березою. Бакуринського змінив поміщик Бернардакі, той не зробив майже нічого. Його наступник Іван Большов намагався зупинити піски, та лісівник з нього не вийшов, тому він продав землі Адольфу Когану. Німецький менталітет дався взнаки: Коган діяв методично та наполегливо. Він висадив на різних ділянках березу та берест, клени та лозу, проте, щойно справа стала налагоджуватися, сталася революція. З 1917 до 1923 року ліс не мав господаря та захисника: його ламали, рубали, палили. В 1923 урочище Катеринка отримало статус лісів місцевого значення та свавілля припинилося, а з 1935-го розпочалися експерименти по насадженню сосон.
Маленька сосна. Будьте обережні, гуляючи по лісу: дивіться під ноги!
Боротьба лісу із піском тривала до 1953-го року. Тож нині маємо на місці колишньої пустелі понад 1,5 тисячі гектарів змішаного лісу, понад десяток порід різних дерев: сосна звичайна, кримська, сосна Банкса, ялини, дуби та берези, ясени та клени, граби та верби.
Унікальні дерева
Якщо пошукати, в Катеринівському лісі знайдете унікальні дерева. Посередині лісового масиву росте велика стара верба, котра разів у чотири старша за весь ліс. Кажуть, що та верба росла на своєму місці тоді, як лісу ще не було.
Над Кодимою, в другому кінці лісу, ростуть три дуби, котрим понад сто років, тож вони є пам'ятником природи. Ще один такий пам'ятник — ялиновий гай площею 1 гектар. Гай унікальний тим, що ялинки вперше прижилися на піску, під спекотним південним сонцем.
Гриби, ягоди, шишки...
Навіть якщо не знайдете легендарних дерев, у лісі можна побачити дуже багато цікавого. Оксамитний смарагдовий мох, який так і хочеться погладити.
Мох
Гарнющі соснові шишки на підстилці з сухої глиці. Для вдалих кадрів чи поробок — саме те!
Соснова шишка
Ягідки ожини в осінньому лісі. Памятайте: їмо тільки ті ягоди, котрі ви добре знаєте!
Ожина
Просто сфотографуйте та помилуйтеся: які вони різні та гарні!
Мешканці лісу
Це тільки здається, що в лісі анікогісінько, насправді він повен життя. Ось сонечко присіло перепочити на сосновій гілці, а у верховітті перестукуються дятли. Влітку щебече розмаїте птаство: тьохкають солов'ї, кують зозулі, кричать фазани.
А як поталанить, можна зустріти не тільки їжачка, але й косулю чи сімейство кабанів зі смугастими поросятками. Або ж ящірок.
Знайдіть ящірку
Там і там серед дерев чекають затишні столики з лавами: присісти, перепочити, підкріпитися. У лісі є спеціально обладнані точки для відпочинку із альтанками та безпечними місцями для розведення вогнищ.
Місце для відпочинку
Тож будьмо уважні та обережні, коли відпочиваємо в лісі, адже він має таку довгу історію та непросту долю. Деревам довелося добре постаратися, щоб вкорінитись у незвичних для них умовах.
Відео від каналу «Подорожі Україною» дає можливість поглянути на ліс з висоти.
При підготовці використані матеріали з сайтів: www.regportal.mk.ua, ukrainaincognita.com та ютуб-каналу «Подорожі Україною».
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
