У цьому році абрикоси і персики не балували нас урожаєм. Інша справа — алича. Ця невибаглива «Попелюшка» наших садів щороку традиційно з урожаєм. Коли більше, коли менше, але поласувати можна, ще й компоту та джему зварити, зробити домашній соус Ткемалі. Росте алича швидко, стійка до хвороб та шкідників, дає стабільно високий врожаї, має непогану зимостійкість та посухостійкість. Тож ця рослина варта нашої з вами уваги.

Фото: freepik.comАвтор: stockking

Кольорова, смачна та корисна алича

У дикій природі аличу можна зустріти на Балканах, в Малій і Середній Азії, в Ірані, Закавказзі, Молдавії, на Кавказі і в південних областях України. Впровадження великоплідної аличі в сади України розпочалося з 70-х років минулого століття. Автором перших крупноплідних сортів Нікітського ботанічного саду була талановита селекціонерка Клавдія Костіна. Її перші сорти: «Обільна», «Десертна», «Десертна рання»та інші одразу ж полюбилися садоводам за високу щорічну врожайність, швидкість вступу в плодоношення (на 2–3 рік), ранні терміни дозрівання плодів та високу адаптивну здатність — вони не дуже вибагливі до ґрунтів, їм не страшні низькі температури та посуха.

Щодо кольорової гами, то зараз існують сорти аличі з плодами жовтого, червоного, рожевого, фіолетового і майже чорного кольору, а використовуватися вони можуть як для переробки, так і у свіжому вигляді. Вага плодів також різна — від 30 до 60 грамів, а у деяких — навіть до 100 грамів. Їх можна використовувати як для переробки, так і для споживання у свіжому вигляді. Алича радує не тільки приємним смаком, але ще і своїми корисними якостями. На відміну від інших плодів, алича містить мало цукрів, але разом з тим, в цій сливі присутні природний віск ( в шкірці), органічні кислоти (лимонна і яблучна), провітамін А, В1, В2, В3, В5, В6, Е, РР велика кількість аскорбінової кислоти, пектин, мінерали: кальцій, калій, магній, фосфор, натрій і залізо. До речі, лимонної кислоти в ній не набагато менш, ніж у саміх лимонах. До того ж, вона не всмоктує з грунту важкі метали і радіонукліди.

Харчова цінність аличі: жири — 0,1 г, білки — 0,2 г, клітковина — 1,8 г, вуглеводи — 7,9 м Калорійність продукту — 34 ккал на 100 г плодів.

Чим корисна алича

Користь аличі полягає і у високому вмісті калію. Цей мінерал особливо важливий
для людей з недугами серця і судин. Вживання аличі запобігає аритмії, зміцнює серцевий м`яз. Крім того, плоди зміцнюють нервову систему, чинять заспокійливу
дію. Згідно дослідженням вчених, алича стимулює вироблення організмом людини
тілометричних ланцюгів, що обумовлюють процеси відновлення клітин і довголіття. Недарма ж серед народів Кавказу, великих шанувальників страв з аличі, так багато довгожителів.

Плоди аличі в свіжому і сушеному вигляді використовують для лікування і профілактики авітамінозів (курячої сліпоти, цинги і ін.), запорів, оскільки вони стимулюють діяльність кишечника. У медицині застосовуються не лише плоди, але і квіти ткемалі. Водна настоянка з квіток корисна при хворобах печінки і нирок, а також розладах статевої системи у чоловіків. Сік відмінно освіжає і тонізує, чудово втамовує спрагу, а також відмінно допомагає при застудах, як потогінний і противокашлевий засіб. Завдяки високому вмісту клітковини і пектинів, він сприяє виведенню радіонуклідів з організму. Водний настій квіток аличі вживають при захворюваннях печінки, нирок та імпотенції. Слиз з камеді застосовується при виразковій хворобі шлунку, а також в якості противокашлевого і протиблювотного засобу. Масло з кісточок аличі знайшло широке застосування в косметології та парфумерії, його використовують при виготовленні медичного мила. Шкаралупа кісточок аличі застосовується під час виготовленні активованого вугілля.

При обговоренні корисних властивостей рослини, окремо варто відзначити позитивні властивості недозрілої аличі, адже вона не даремно вважається відмінним джерелом натуральної кислоти, що високо цінується в кулінарії та природним антиоксидантом.
У косметичних цілях настої з плодів аличі нерідко використовуються для вмивання жирної шкіри обличчя, а м’якоть може послужити відмінною складовою для очищення обличчя від прищів.

Відвари і компоти, соуси з аличі дуже корисні - вони підвищують апетит, покращують травлення, особливо при гастритах зі зниженою кислотністю. З аличі готують смачне варення, ликери, напої, мармелад, джеми. Офіційна медицина рекомендує включати аличу в меню годуючим і вагітним жінкам, дітям та людям похилого віку, оскільки це незмінний засіб для постачання організма вітамінами, мінералами та іншими корисними речовинами.

Протипоказання

Алича в свіжому вигляді протипоказана при індивідуальній непереносимості, а також при хворобах шлунка, пов'язаних з підвищеною секрецією шлункового соку. Також не рекомендується вживати ці сливи тим, хто страждає виразковими ураженнями гастродуоденальної області.

Як вирощувати аличу

Тим, хто бажає посадити аличу в своєму садку, краще зробити це восени, тому що вегетація рослини розпочинається ранньою весною. Глибина посадки повинна бути такою, щоб після засипання і подальшого осідання ґрунту коренева шийка опинилася на рівні поверхні ґрунту. Перед посадкою в ями закладають трохи перегною чи компосту, перемішаного з нітроамофоскою. Під час і після посадки деревце щедро поливають.

Обрізати цю культуру дуже сильно не бажано, щоб не стимулювати надто великий ріст пагонів, бо це знижує урожайність. З цієї ж причини із добривами теж не треба поспішати, оскільки їх надлишок також призведе до росту довжелезних пагонів на шкоду врожайності.

Цікаво, що алича, як стверджують деякі джерела, чудово розмножується за допомогою живцювання. Живці навесні висаджують у парники або теплиці з підвищеною вологістю, застосовуючи дрібнодисперсне повітряне поливання. Восени або весною молоді рослинки висаджують на постійне місце.

Для того, шоб смакувати плодами аличі якнайдовше, рекомендується посадити в садку 2-3 дерева різних строків стиглості.

Наприклад:

  • супер ранній — жовтоплідний «Злато скифів» (40 г);
  • ранній червоноплідний «Десертна рання»;
  • середньостиглий червоноплідний з ароматом кавуна «Арбузна» (30 г);
  • жовтоплідний «Гек» (40 г);
  • середньостиглі крупноплідні темно-сині сорти – «Обільна» та «Генерал»,
  • пізня «Клеопатра» (до 50 г) — темно-фіолетова, м'якуш червоний.

Отже, успішно вирощуйте аличу, із задоволенням смакуйте і будьте завжди здорові!

Читайте також: Сочевиця на городі та на столі: вирощуємо в Україні

Читайте також: Улюблениця садівників – груша Парижанка: вирощуємо старовинний зимовий сорт

Читайте також: Вирощуємо посухостійку смородину на півдні України

Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися