Взагалі-то груша, як і яблуня, — улюблене дерево більшості садоводів. Це дуже ошатне і довговічне дерево, як правило, є окрасою саду, починаючи з весняного цвітіння і до пори збирання врожаю. Фаворитом серед осінніх груш є французький сорт Парижанка. Видатний український вчений Лев Платонович Симиренко про неї писав: «Таку грушу треба мати в кожному, навіть самому скромному домашньому саду».
Завдяки високим смаковим і дієтичним якостям, груша Парижанка посідає чільне місце серед плодів. Її плоди корисні для профілактики виникнення холестеринових бляшок і атеросклерозу, вони стимулюють кровотворення, мають легку сечогінну дію, стимулюють виведення із організму токсинів і шлаків. М’якушу груші притаманні протимікробні та бактерицидній властивості, завдяки чому вони використовуються для стабілізації мікрофлори при порушенні діяльності шлунково-кишкового тракту. Вони природні антидепресанти, що сприяють підвищенню імунітету організму до бактерій та вірусів. В м’якушу груші переважає фруктоза, а не глюкоза, і в тому його цінність.
А ще дерево груші дуже пластичне, воно дозволяє садівнику формувати гарні сформовані дерева з прекрасним габітусом, що стають окрасою саду.
Груша Парижанка є старовинним осінньо-зимовим сортом, що отриманий від схрещування сортів «Кюре» і «Сен-Жермен» французьким селекціонером Фурсином в 1863 році (більше 150 років тому!). Перевірений часом, цей сорт груші користується і зараз неабиякою популярністю у садоводів Європи і України. Невибагливий у догляді, він гарно приживається на легких родючих землях.
У пору плодоношення Парижанка вступає рано: на айві — на 3-4-й рік, на груші лісовій — на 5-6-й. Цвітіння раннє, сорт високоврожайний і самоплідний: запилює свої квіти власним пилком. Додатковими запилювачами можуть бути сорти Вільямс, Улюблена Клаппа, Бере Боск.
Плоди середньої величини або великі (150-220 г, окремі — 250 г), видовжено-грушоподібні, вирівняні за масою, на дереві тримаються міцно, завдяки міцній короткій плодоніжці, не обсипаються. Шкірочка щільна, досить щільна, але не груба і не відчувається у роті, зеленувато-жовта або жовта, з ніжним рум’янцем з сонячного боку. Щільна шкірка не деформується і не розтріскується. І разом з тим вона так само приємна на смак, як і м'якуш. М'якуш білий, ніжний, соковитий, танучий, кисло-солодкий, із слабким ароматом, прекрасного гармонійного смаку. Дозрівання плодів припадає на початок жовтня. Воно одночасне, грушки можуть довго висіти на гілочках, не обсипаючись, і просто зачаровуючи око своєю ідеальною красою і розмірами плодів, що, наче іграшки, рясно прикрашають невелике деревце (якщо воно на айвовому підвої).
Хочу зауважити, що під час зберігання грушки починають поступово достигати з листопада — грудня, так що треба регулярно перевіряти плоди і смакувати їх з листопада аж до лютого. Зберігатися плоди можуть до лютого і довше, Їм притаманна добра транспортабельність. Щоб досягти властивого сорту багатого смаку, плоди витримують у теплі після закінчення зберігання на холоді.
Груші сорту Парижанка вважаються універсальними і підходять як для домашніх заготовок, так і для вживання в свіжому вигляді.
За нашим особистим досвідом вирощування груші цього сорту протягом 15 років та за відгуками досвідчених садівників, Парижанка характеризується відмінною врожайністю: при грамотному догляді урожай з одного дерева (що привите на сіянці дикої груші) сягає не менше 75-80 кг, з дерева, привитого на айві, — 15кг.
Тож висаджувати грушу треба на плодючих супісках чи суглинках, восени або рано навесні. Для карликового дерева відстань між деревами — 2 м, для високорослого — 4-6 м. При культивуванні груші цього сорту садівник повинен бути готовий до того, що дуже раннє цвітіння Парижанки може постраждати в результаті зворотних весняних заморозків. Тому грушу цього сорту треба висаджувати у затишному місці.
Молоде дерево першого року життя потрібно поливати раз на тиждень, доросле дерево не має потреби у частому поливі. Залежно від погодних умов, дереву проводять глибокий полив 1 раз на місяць.
Внесення добрив повинно підвищувати врожайність, стійкість до шкідників і хвороб, посилювати енергію росту. Тож орієнтуйтеся на приріст: він повинен складати 25-30 см в рік, якщо це не так, то дерево потребує підживлення. Груші удобрюють до того, як розкриються бруньки, тобто ранньою весною і на початку літа. В кінці літа і восени підгодівлі вже не вносять.
Обрізку груші рекомендується починати, коли саджанець досягне віку 4-х років і вступить в період плодоношення. Пізня осінь і зима годяться для проведення обрізки і формування крони грушового дерева.
Посадіть Парижанку в своєму саду і вона вас не розчарує! За це поручався сам Лев Симиренко. Бажаю удачі!
