Дивовижні натюрморти, портрети, пейзажі, сповнені різнобарв’я та емоцій, а ще унікальні авторські ляльки. Все це роботи Катерини Баранюк – знаної в Первомайську художниці. Журналістка Гард.City зустрілася з Катериною, щоб поставити кілька запитань.
15 років Катерина Баранюк працює викладачкою у Дитячій художній школі, а ще вона хендмейдер — майстриня по створенню ляльок. У кожну з них вкладає, за її словами, частинку своєї душі.
Ведмежі сімейки, зайчики, оленятка, слонятка, домовики, казкові персонажі, шарики-невбивайки в стилі кімікуме, гноми, сніговики, ляльки Тільди, гарбузоголовки. Чого тільки не створювали руки цієї вродливої талановитої жінки!
Ми поцікавилися, як пані Катерина встигає поєднувати навчання дітей із захопленням, яке вимагає багато часу, ретельності та неабияких творчих зусиль.
Ґрунтовно і серйозно ляльки увійшли в моє життя років 7 тому
— Катерино, з чого почалося ваше захоплення авторською лялькою? Коли взялися за голку?
— Із самого дитинства мені подобалося рукоділля, я відвідувала різні творчі гуртки і художню школу. Але тоді не було доступу до матеріалів, необхідних для пошиття іграшок. У шкільні роки з’явилися ляльки Барбі, і ми з подругами змагалися, хто пошиє для них кращий одяг з клаптиків тканини, які давали нам мами. У першому класі на групі продовженого дня у нас була вчителька, яка займалася димківською іграшкою і м’якою. І ось коли вона відкривала свою чарівну скриню, то ставала для мене феєю з іншої планети, я весь час крутилася біля неї і переймала знання. Це було моє перше знайомство з м’якою іграшкою. Згодом я покинула спортивний і танцювальний гуртки, залишилася лише художня школа і любов до м’якої іграшки – теплої, заспокійливої, ніжної. Ґрунтовно і серйозно ляльки увійшли в моє життя років 7 тому. Став у пригоді також недовгий досвід роботи на швейній фабриці.
— Якою була ваша перша робота?
— Першими були весільна парочка: кріль і крільчиха Тільди. Вони швидко продалися і стимулювали мене працювати далі. Потім сніжка-більшоніжка, гноми, інші ляльки, які періодично з’являлися між живописом і графікою.
— Як ви встигаєте поєднувати викладацьку діяльність із створенням іграшок? Де знаходите час?
— В основному, за роботу сідаю у вечірній час та у вихідні дні, все залежить від натхнення й термінів. Коли я в процесі роботи, весь побут і все життя у будинку завмирає — відволікатися не можна, бо важко знову приступати до роботи. Художнику буває складно почати роботу саме через підготовчі роботи — потрібно все дістати, розкласти мольберт, очистити палітру. Так і тут, але є моменти, коли тебе настільки захоплює робота, що ти сам не можеш відірватися.
— Звідки черпаєте нові знання та потрібну інформацію?
— Зараз, в основному, в інтернеті. У зв’язку з карантинами виник інформаційний вакуум, коли ти не можеш нікуди поїхати і відвідати майстер-класи. Багато речей доводиться осягати самій, буває, над однією деталлю розмірковую тиждень, а є моменти, коли тканина сама підказує, як закласти складку, диктує форму костюму.
— У яких техніках працюєте?
— В основі лежить лялька Тільда, творцем якої є норвезька дизайнерка Тоні Фіннангер. Коли я створила кілька ляльок, захотілося додати щось своє, і вийшов симбіоз стилів і технік. Як скульптор чи художник ти починаєш ліпити щось своє. Робота художника — це постійна робота, без відпочинку. Не будеш творити — не буде, що показати дітям, чи представити потенційному покупцеві.
Коли дивлюся на виготовлену ляльку, обожнюю усвідомлювати, що все починалося із шматочка тканини
— Розкажіть про весь процес народження ляльки: від ідеї до кінцевого результату. Які матеріали використовуєте?
— Для прикладу візьмемо останні мої роботи: сімейку ведмедів. Доводиться виходити з того, які матеріали є у доступі на ринку, в магазині чи інтернет-магазині. Спершу виготовляю тушку — тіло ляльки. Після цього — голову, лапки, підтягую, де потрібно, вкорочую чи, навпаки, збільшую. Коли всі основні деталі з’єднані, вже розумію, який наряд одягнути. Наприклад, у маленького ведмежатка кирпатий ніс, шкодливий вираз мордочки, тож його можна одягнути у шорти, прикріпити метелика. Це як одягнути дитину. Кінцевий результат повинен задовольнити майстра. Коли дивлюся на виготовлену ляльку, обожнюю усвідомлювати, що все починалося з шматочка тканини.
— Невже у наш час є проблема з матеріалами, які майстер задумав придбати?
— До карантинів була змога відвідати Київ, Львів, де у спеціальних магазинах продають невеличкі шматки тканини для виготовлення ляльок, я обирала із запасом, десь хтось із знайомих щось приносив. Так і викручувалася. Не завжди можу знайти ті матеріали, які ідеально підходили б до мною придуманого образу. Тоді експериментую. У мене є велике крісло-мішок, повністю забите матеріалами. І коли потрібна малюсінька частинка тканини, все це вивалюється і не прибирається доти, допоки не завершиться робота. Такий собі творчий безлад. Що ж стосується інструментів, то вони у мене всі лежать на своїх місцях і я закритими очима можу знайти ножиці, або потрібну голку.
— Кожна деталь — це ручна робота?
— Крім фурнітури, все виготовляється вручну. Іноді доводиться навіть ґудзики виготовляти самій із полімерної глини.
— Ви даруєте свої іграшки?
— Інколи і тільки найближчим людям, які здатні оцінити подарунок.
— Що найчастіше замовляють клієнти? Чи були незвичні замовлення?
— Коли лялька готова, виставляю її в інтернет на продаж. Було цікаве замовлення, коли придбали спочатку весільних кроликів, а пізніше замовили ще й маленьке кроленятко. Така собі повноцінна кроляча родина. Часто звертаються із проханням продати викрійку. На просторах інтернету можна знайти картинку і викрійку, але коли всі деталі збираєш до купи, отримуєш зовсім не те, що очікуєш. Тому люди звертаються до майстрів, у яких такого бути не повинно.
— Майстер-класи плануєте проводити?
— Виготовлення авторських ляльок — довгий та трудомісткий процес, навчити дітей важко, тому поки що не проводжу. Показую якісь елементи, доступні учням. Вчилися виготовляли ляльки-мотанки, це сакральне мистецтво, яке не допускає посередності і до якого потрібно приступати з чистими думками.
— У вас є улюблена лялька?
— Є ляльки, які я не продаю, вони для мене дорогі, і я не зможу виготовити такі ж повторно. До речі, коли люди дивляться на продані роботи, я завжди уточнюю, що замовлення може відрізнятися від оригіналу або матеріалами, або іншими нюансами. Часто покупці кажуть: «Ми довіряємо вашим смакам, робіть на свій розсуд». А улюблена лялька — рожевий баранчик із сумними, але повними надії очима. Він чи вона (я ще не вирішила) живе у мене кілька років в очікуванні чогось. Під настрій народжуються образи.
Що б не відбувалося у житті – творіть!
— Що робите під час локдауну?
— Продовжую готуватися до персональної літньої виставки у Миколаєві, де представлятиму графіку. В планах — покращити цифрову грамотність, хоча у мене вже є досягнення — свій канал на ютубі, працюю над оригінальністю і змістом контенту.
Планую працювати з хутром, вже роблю маленькі кроки, прагну виготовляти ведмедиків Тедді. По-новому відкрила для себе олівці, не очікувала, що це настільки перспективний і цікавий матеріал.
— Маєте творче кредо?
— Що б не відбувалося у житті — творіть!
Я вдячна долі, батькам, моїм вчителям-наставникам художньої школи за те, що обрала саме професію художника. Не уявляю себе в іншій професії.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первомайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
