Україна перейшла на європейські стандарти безпеки донорської крові. Реформа, покликана захистити пацієнта і мінімізувати ризики інфікування, змінила звичну практику в громадах. Там, де раніше можна було здати кров у місцевій лікарні, тепер потрібно чекати виїзної бригади або їхати до обласного центру. Для постійних донорів це означає нову реальність: європейські норми — це про безпеку, але водночас і про іншу логістику та правила. Чи виправдані ці зміни і чи не втратить система донорів у громадах на шляху до європейських стандартів? Розбирався Гард.City.
Щоб здати кров, потрібно дочекатися виїзну бригаду
Мар’яна Зубко з Лисої Гори понад 18 років регулярно здає кров. З початком війни, у 2014-му вирішила допомагати передовсім військовим. За всі роки донорства вона здала кров майже 150 разів.
Проте сьогодні жінка стурбована змінами у системі донорства. Адже тепер, щоб здати кров, потрібно або дочекатися на виїзну бригаду, або ж їхати до обласного центру.
«До Миколаєва їхати дорого. У чоловіка інвалідність, а я працюю на півставки. А здавати хочу — це вже частина мене, — каже Мар’яна. — Раніше я їхала в місто й між справами могла забігти та здати кров, а тепер потрібно чекати дзвінка і ще й щоб здоров’я не підкачало».
Жителі сіл Первомайщини стикаються з додатковими труднощами. Адже не всі можуть «за дзвінком» виїзної бригади приїхати й здати кров. Якщо людина власної машини немає, то змушена зважати ще й на графік руху транспорту до міста.
«Навіщо руйнувати те, що працювало роками?» — з такими запитаннями до головного лікаря та журналістів зверталися жителі громади.
У чому суть реформи
Зміни, які стурбували пані Мар’яну, стали наслідком трансформації системи крові.
Закон «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» та відповідні урядові постанови (зокрема №621 та №254) привели українські норми у відповідність до стандартів ЄС.
Головна мета — гарантувати, що кров, яка потрапляє до пацієнта, є стовідсотково безпечною та якісною. Адже в Україні були прецеденти, коли інфікували пацієнтів ВІЛ-інфекцією, гепатитами, були суди і так далі.
Чому? Бо раніше медзаклад виконував невластиві для нього функції. «У медзакладі було відділення трансфузіології, яке одночасно виконує функції банку крові, і ще окремі врізані функції центру крові. Це погано, бо те, що відбувалося в таких лікарнях, істотно відрізнялося за якістю та безпекою для пацієнта, який отримає потім ці компоненти крові. Бо не було стандартизованих процесів, стандартизованого обладнання», — каже в інтервʼю LB.ua, з яким співпрацює Гард.City, заступник гендиректора спеціалізованої державної установи «Український центр трансплант-координації», який виконує функцію Національного трансфузіологічного центру, Олександр Сергієнко.
На додачу до цього, робота відділень трансфузіології при лікарнях часто була збитковою та ризикованою: «Економічна доцільність починається з 30 тисяч донацій на рік. А відділення лікарні, наприклад, може заготовляти 1 200 за рік. У них компонент крові по ціні — золотий. При цьому кров невідомої якості. До змін була совкова, економічно неефективна модель, де обладнання і гроші не рахували. Відповідно, з 90-х років наявна система крові в Україні поступово розвалювалась», — пояснює LB.ua доцільність реформи Дмитро Коваль, гендиректор СДУ «Український центр трансплант-координації».
Тому держава робить ставку на централізацію системи заготівлі крові. Реформу запустили, щоб кров була безпечна, а гроші використані ефективно, і були виконані стандарти ЄС.
Але для Первомайської громади це означало втрату лікарнею права самостійно заготовляти кров. Тепер єдиною установою в області, яка має відповідну ліцензію та високотехнологічне обладнання для переробки компонентів крові, є «Миколаївська обласна станція переливання крові» (КНП «МОСПК» МОР).
Робота виїзних бригад
«Після того, як наше відділення закрили, не всі донори можуть здати кров попри бажання: когось лякають довгі черги, хтось не може відпроситись з роботи, хворіють, а дехто просто не встигає вибудувати логістику. До того ж, чимало постійних донорів зараз на фронті. Тому донорів небагато. Зазвичай ми приймали чоловік 15 щодня два рази на тиждень. Тобто — 25-30 за тиждень. За місяць виходило 80-100 донорів. А зараз це трошечки змінилося», — розповіла старша медична сестра Лікарняного банку крові у Первомайську Олена Цепіна.
Це підтверджується результатами опитування, яке у 2025 році провели ДонорUA спільно з дослідницькою агенцією DigData: «Основна перешкода для донорства — стан здоров’я (37% відмов спричинені цим). 14% опитаних зазначили, що здавати кров їм заважає брак підтримки донорства з боку держави. Ще 12% загалом не знають, чи можна їм бути донорами. 13% повідомили, що мали неприємний досвід під час донації, який їх демотивує — погане самопочуття, довгі черги, непривітне ставлення медиків».
За словами Олени Цепіної, мобільна бригада приїздить лише за умови, що прийдуть щонайменше 35 (а краще 40) донорів. Незручність у тому, що не було наперед затвердженого графіку виїзду бригади і люди не можуть запланувати здачу крові та належно до неї підготуватися.
Графік виїздів на березень 2026 року з’явився на сайті «Миколаївської обласної станції переливання крові» 3 березня — і це перший оприлюднений місячний план, який зафіксувала редакція.
Фото: «Миколаївська обласна станція переливання крові»
За правилами, перед донацією необхідно дотримуватися спеціальної дієти, не вживати алкоголь, не палити. А терміново зібрати у робочий час 35-40 людей у невеликій громаді — складно.
Водночас досвід інших регіонів показує, що ця проблема має рішення на рівні менеджменту. Наприклад, на Житомирщині та Івано-Франківщині обласні центри крові публікують детальні графіки виїздів мобільних бригад на місяць наперед. Це дозволяє донорам у селах та містечках заздалегідь підготувати організм, відпроситися з роботи та скоригувати плани. У Миколаївській області донори фактично перебували у режимі «очікування дзвінка», що створювало зайвий стрес і знижувало явку.
Чи вистачає крові
За словами директора КНП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня» Олега Чекрижова, донорської крові в Первомайській громаді вистачає: «У кожному медзакладі зберігається тижневий запас крові, який за необхідності одразу ж поповнюється».
Тижневий запас — це умова нової системи крові, аби при потребі крові завжди було достатньо (наприклад, якщо приліт і потрібні терміново компоненти крові для поранених).
Дані, що стосуються донорської крові під час війни — частково засекречена інформація й конкретні цифри не називають. Однак для інформування людей щодо потреб в поповненні запасів крові використовують «донорський світлофор». На сайті https://donor.utcc.gov.ua/ на прикладі крапельки крові графічно показують, чи достатньо компонентів.
Станом на 05.03.2026Фото: donor.utcc.gov.ua
«Запаси крові є, але вони поповнюються дуже повільно. Нам інколи треба, щоб це відбулось за тиждень, не за два чи три, зокрема, для потреб військовослужбовців», — пояснює Сергієнко.
Наприклад, Миколаївська область — висока потреба в поповненні. За словами Сергієнка, це означає, що ці компоненти крові треба швидко поповнити. Кожен донор може зайти на сайт і визначити, чи є нагальна потреба у його групі крові саме зараз.
Що ж стосується ситуацій, коли гостра необхідність у крові виникає раптово, а запасів не вистачає, тоді можуть стати в нагоді банки крові, які розміщені недалеко від, зокрема, Первомайська.
«Територіальна особливість нашої області в тому, що обласний центр розміщений не в центрі області, а на її краю. Відповідно, від нас туди їхати 2,5 години, а від, наприклад, Кривого Озера ще довше. Для цього планується будівництво банку крові, який буде знаходитися ближче до нас», — розповідає Олег Чекрижов.
Хоч головний лікар каже, що крові достатньо, досі трапляються ситуації, коли жителі громади змушені звертатися до донорів з проханням прийти й здати кров для важкохворого. Але, як каже головний експерт по крові в країні Олександр Сергієнко, подібних ситуацій бути не повинно. Якщо є — це свідчить, наприклад, про невміння медзакладів керувати своїми запасами.
Медзаклади укладають договір з центром крові, куди відправляють розрахунки — скільки крові потрібно закладу для поповнення запасів і коли. Ургентні (коли сталась якась катастрофа, приліт, наприклад) заявки обслуговують позачергово. Для всього іншого планового запасу має вистачати.
«Але що відбувається насправді? Коли лікарі невчасно подають заявки в банк крові, щоб він сформував свою заявку для центра крові, планова ситуація стає ургентною. От в цьому біда, — каже Сергієнко. — Розумію, що такі ситуації ще триватимуть деякий час. Зазвичай на становлення будь-якої нової системи йде в середньому три роки. Зараз ми перейшли на другий рік, сподіваюсь, ще трошки».
Трансформація системи крові ще триває й лікарі мають адаптуватися до такого типу роботи.
Меморандум із медіа
Попри війну, Україна не імпортувала жодної дози крові. Але це не означає, що українці здають її достатньо.
Ми звернулися до Управління охорони здоров’я Миколаївської обласної військової адміністрації з проханням показати у відсотковому співвідношенні, як змінювалась кількість донацій у регіоні у 2024-2025 роках.
Згідно зі статистикою ОВА, після просідання кількості донацій на 14% у 2024 році, наступного року зафіксували ріст всього на 8%.
Наразі триває перехідний період: ті, кого стосуються зміни, поступово адаптуються до нових стандартів і налагоджують роботу між усіма ланками процесу. У цьому може допомогти взаємодія з місцевою владою, медіа та громадськими організаціями — зокрема для того, щоб зміцнити зв’язок між станцією переливання крові та донорами.
Перший крок, який значно спрощує для донорів процес планування наступної донації, — опублікований графік роботи виїзних бригад, вже нарешті є.
Проте ще одним важливим завданням, яке зараз стоїть перед системою заготівлі крові, є залучення нових донорів.
«Відповідно до інформації Всесвітньої організації охорони здоров’я, в країнах із рівнем доходу на душу населення вище середнього кількість донацій на тисячу осіб становить 15,9 рази. В Україні ж цей показник становить лише 11 донацій на тисячу осіб», — зазначають у МОЗ.
Тому видання Гард.City та Миколаївська обласна станція переливання крові 4 березня 2026 року підписали Меморандум про співпрацю, метою якого є налагодження системної інформаційної взаємодії задля популяризації культури добровільного донорства у регіоні.
Україна будує нову систему, і справжній результат буде, коли донація крові буде доступною для всіх охочих людей у громадах. Аби система крові не втрачала таких свідомих донорів, як Мар’яна, про яку ми розповіли на початку.
Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту «Пульс відновлення: 1.0», який реалізується ГО «Вікно Відновлення» за підтримки International Media Support.
