Голокост у Первомайську в роки Другої світової війни

Вбивство євреїв у Первомайську було абсолютно цинічним — воно здійснювалося майже відкрито, неприховано від місцевого населення.

Дослідження Голокосту стали тим вододілом, який уможливив появу студій про геноциди. Тривалий час явище Голокосту подавалось як унікальне в історії і таке, що не піддається розумінню. Для Західної Європи пам'ять про Голокост поступово стала центральною віссю транснаціональної культури пам’яті. В Україні ж тема Голокосту лише формально наявна в освіті та час від часу з’являється у публічних дискусіях. Здебільшого ж зберігається радянська традиція, в якій Голокост не належав до проблематики «вітчизняної історії», залишаючись історією «для самих євреїв». Вітчизняні автори пишуть розвідки, які віддзеркалюють події локальної історії і мають доволі обмежене сприйняття тих публікацій і дискусій, що визначають нові тенденції у світових студіях. Також можна говорити про мінімальність впливу українських видань на студії поза межами нашої держави. Координатор проєктів Центру досліджень міжетнічних відносин Східної Європи Артем Харченко та співробітник Центру міської історії Центрально-Східної Європи Олексій Чеботарьов у статті «Чи існують студії про геноциди в Україні? Думки вголос» стверджують: «У студіях іноземного видання останніми роками присвятили трагедії українського єврейства лише кілька публікацій, авторами яких, до речі, є не українські дослідники. Чи не єдиний приклад за останні роки — харківський історик Юрій Радченко, статті якого є радше винятком, що підтверджує правило. Вочевидь, без долучення українських фахівців геноцид українських євреїв фактично залишається білою плямою для світової спільноти». Такий стан справи обумовлює актуальність дослідження історії єврейства та Голокосту в Україні, в регіонах та окремих населених пунктах. Зібрана інформація дасть можливість створити цілісну картину історії українського єврейства і влити її в світовий контекст.

Вивчення Голокосту в роки Другої світової війни на території Первомайська не має ґрунтовних досліджень. Разом із тим, відомий факт, що 19 серпня 1941 року в бессарабському містечку (м. Бендери, територія сучасної Молдови) представники німецької та румунської влади підписали угоду, за якою територія між Дністром і Південним Бугом переходила під контроль Румунії. До цієї території входили Одеська область, південні райони Вінницької та західні райони Миколаївської областей, а також землі Бессарабії, які знаходилися за Дністром. Ця територія була перетворена на румунське губернаторство «Трансністрія». Офіційно про створення Трансністрії було оголошено румунами 17 жовтня 1941 року. Цивільним губернатором Трансністрії Антонеску призначив професора Алексяну.

Розташування Губернаторства Трансністрія Вікіпедія

На початку серпня 1941 року місто Первомайськ окупували німецькі та румунські війська. Відразу постало питання про територіальний поділ міста та створення двох різних адміністрацій, адже кордон між німецькою та румунською окупаційною територією проходив по річці Південний Буг і ділив Первомайськ на дві зони впливу.

Ольвіопіль та Богопіль (І та ІІІ історичні частини Первомайська), розташовані на лівому березі Південного Бугу, ввійшли до адміністративно-територіальної одиниці німецького цивільного управління – Рейхскомісаріат Україна. Голта (ІІ історична частина м. Первомайська), що на правому березі, стала адміністративним центром Голтянського повіту румунського губернаторства Трансністрія. До Голтянського повіту входили: правобережна частина Первомайського району, Кривоозерський, Доманівський, Врадіївський та Любашівський райони.

На початку окупації липень-грудень 1941 року — румунська жандармерія і війська регулярної армії спільно з айнзацгрупою «Д» брали участь у тотальному геноциді єврейського населення Північної Буковини та зони Трансністрії.

Дусман в книзі «Пам’ятай! Не повтори!» подає список євреїв - жертв нацизму, в якому є імена тих, хто проживав на теренах Первомайська і був вбитим у 1941 році. Жахлива статистика подає відомості про низку єврейських родин, яких закопали в землю живими: Лебединські, Маймани, Соколи, Тарадаші, Шехтермани.

За бойовими частинами німецької армії по щойно окупованій місцевості рухалася оперативна команда СС. Після захоплення кожного населеного пункту видавався наказ, згідно з яким організовувалися виявлення і знищення євреїв. Так, євреям села Лиса Гора було наказано з’явитися з документами, грошима, цінностями та речами першої необхідності на збірний пункт. Потім їх групами по 40 осіб вели до бойні, що називалася «голешка». 13 вересня 1941 року німецькі загарбники розстріляли 247 лисогірських громадян єврейської національності, крім того, до села були пригнані 74 євреї з Піщаного Броду і Первомайська, яких також розстріляли в спільній ямі з євреями села.

Ізраїльський історик Іцхад Арат зазначав, що перед війною в м. Первомайську проживало більше 6000 євреїв, в окупацію потрапило приблизно половина. Місто захопили в кінці липня, а першу акцію проти євреїв провели 17 вересня 1941 року, другу, під час якої вбили 1500 євреїв, — 15 грудня. У третій акції 9 січня 1942 року знищили всіх, хто залишився серед живих, крім 30 ремісників, яких зобов’язали обслуговувати німецький штаб в місті. Декільком євреям вдалось втекти до румунської частини міста, де становище євреїв було трохи кращим.

У середині жовтня 1941 року була окупована Одеса. У перші ж дні арештували і розстріляли 3000-4000 чоловіків-євреїв. 22 жовтня 1941 року під вечір була зірвана румунська комендатура міста, під час вибуху загинуло 66 німецьких і румунських офіцерів і солдатів. Протягом трьох наступних днів румунські солдати розстріляли, спалили живими близько 35000 одеських євреїв. Частину євреїв із Одеси і найближчих районів зігнали в табори в районі Голти (Первомайськ) і на західному березі Бугу, але не на довго: в таборі с. Богданівка 21-31 грудня 1941 року було знищено близько 50000 місцевих євреїв.

Голокост мав свої відмінності у різних країнах. Вбивство євреїв у Первомайську, як і на інших окупованих територіях у період Другої світової війни, було абсолютно цинічним — воно здійснювалося майже відкрито, неприховано від місцевого населення — мільйони співвітчизників були вбиті, мільйони вважали себе неспроможними цьому вбивству завадити. Дослідження Голокосту, як і геноциду є важливим напрямком історичних студій.

Читайте також: Трансністрія: на півдні України постраждало понад 94% місцевого єврейського населення