Війна новітніх технологій, що розгорнулася в Україні майбутнього. Андроїди, що розпоряджаються людськими життями, і люди, котрі прагнуть здобути свободу — та чи можливо це «За межею»? Огляд зі спойлерами на американський науково-фантастичний бойовик від Netflix.
«Outside the Wire», або ж «За межею»Фото: кадр із фільму
Україна у 2036 році: війна, андроїди й американська база
2021 року на стримінговій платформі Netflix уперше вийшов повнометражний фільм із офіційним українським дубляжем — «Outside the Wire», або ж «За межею», або ж «Смертельна зона». Ба більше: головне місце дії стрічки — Україна майбутнього, і то не надто радісного та мрійливого, радше випаленого, виснаженого та кривавого — місце, де досі триває виснажлива війна.
2036 рік. Повстанці, або ж «Красні», котрих активно підтримує москва, мають на меті приєднати до росії українські землі — красних очолює головний лиходій, жорстокий і шалений командир Віктор Коваль. Протидіє проросійським військам український рух опору, який очолює добросердна Софія — окрім відстоювання цілісності нашої держави, вона також опікується дітьми-сиротами у притулку.
Українці у фільмі постають настороженими й дикуватимиФото: кадр із фільму
У демілітаризованій зоні, «між двох вогнів», розташована американська база — саме туди відправляють військовослужбовця у покарання за невиконання наказу під час важливої операції. Відтак Гарп опиняється на «миротворчій базі» у підпорядкуванні Лео — андроїда нової хвилі, котрий за характеристиками радше нагадує звичайну людину, але нівроку броньовану. Їхнє завдання — зашкодити Віктору Ковалю отримати код, що дозволить запустити ядерні ракети, але куди саме (чи на США, чи на Європу, чи знову (!) по Києву) — знають сам лише Бог і той безумець.
Українці у фільмі постають настороженими й дикуватими, але Лео переконує Гарпа, що ми, принаймні, добрі та вчимося довіряти — коли надати таку характеристику без контексту, нас, виявляється, доволі легко сплутати з первісними племенами, і це не найгірше. Виявляється, що Софія переконана, ніби це саме американські військові знищили домівки та вбили батьків дітей, що перебувають у її сиротинці. Звісно, очільниця руху опору також переконана, що це бездушне американство без кінця підживлює війну, бо ж вигідно виснажувати росію, байдуже якою ціною, нехай і смертями десятків, сотень тисяч людей.
Зрештою, виникає закономірне питання: можливо, Україна загалом воює з цими «миротворцями» зі США? Росіяни ж, загалом, просто виконують накази божевільного Віктора, який хоче підірвати чи то Париж, чи то Нью-Йорк (не принципово), але ж виявляється, що стосовно останнього варіанту й українці не проти, та навіть андроїд Лео хоче вдарити ядеркою десь по Вашингтону зі своїх причин. Ця запрограмована машина, нехай яка досконала, має власну волю та здатність протидіяти — штучний інтелект, надто його роль у війні, є однією з провідних тем у фільмі, дарма що невдало розкритою.
Зйомки кінострічки, до слова, частково проводилися в Угорщині, а створювалось «За межею» за каденції Трампа. З контексту створення і самого сюжету постає дивовижний кейс, коли російська риторика зустрічається із західним самолюбством, і в результаті цього непривабливого синтезу глядач отримує стрічку, всуціль усіяну штампами. Мені не подобається ця риторика, ці штампи і цей посил.
Війна — це мир. Насилля породжене задля безпеки, як ненависть — породжена заради любові. Мені недостатньо невикривленої української мови в англомовному фільмі, мені хочеться чіткої, однозначної демонстрації конкретного ворога, а не егоцентричного кружляння довкола американської армії. Моя країна — не занедбана земля десь у Східній Європі. Це живі люди, які на момент виходу фільму на екрани роками втрачали домівки, рідних і близьких, і втрачали все найдорожче через росію.
Чи зняли би подібну стрічку автори «За межею» після початку повномасштабного вторгнення — питання риторичне. Проте загрозливе, часом — маніпулятивне викривлення реальності фільму рятує його млява посередність, через яку шаленої популярності фільм так і не набув. Радити його вам, товариство, я, звісно, не буду.
