Об’ємний, насичений текст про неназвану оповідачку та її пошуки себе серед людей, їхніх коренів і чужих координат. Парадоксально-медитативна книга про некомфортне: «Вдома» німецької авторки Юдіт Германн.
Де починається дім і закінчується самотність
Багато років тому, коли головна героїня жила самотою в квартирі, коли сиділа на балконі з видом на заправку та курила поцуплені цигарки, усередині неї щось крихке, втім важливе, незворотно зламалося. Звісно, не одразу, і не на тому балконі: того вечора, коли до оповідачки підійшов незнайомець, вона вийшла по морозиво, у холод крамниці. До квартири героїня повернулася з порожніми руками та адресою чужого чоловіка, який він залишив на той випадок, якщо та погодиться прийти на кастинг. Незнайомець назвався Фокусником і запропонував дівчині роботу асистентки (хто ж не знає легендарного фокусу із розітненням жінки надвоє?), бо у неї годящий зріст — саме такий, як треба.
Вона пішла, аби більше не думати — йти, чи ні, і це багато про неї казало.
Дівчина прийшла за адресою, а відтак зіщулилася у жалюгідній коробці, відчуваючи, що її «справді розпиляли на дві частини — не тілесно, а радше психологічно. Можливо, у серці».
Робота нескладна, сказав Фокусник і запропонував їй поїздку кораблем у Сингапур, всього лиш на чверть року — і героїня погодилася принаймні про це поміркувати. Зрештою, у неї дійсно годящий зріст, і не надто багато речей, які могли уміститись у валізу, тож вона лиш чекала, коли у місті почнеться дощ, аби вирушити на місце зустрічі. Лише б дочекатись дощу.
Попри свій вибір, у свої сорок вісім наша безіменна героїня опиняється в іншій частині країни. Вона розлучена, її донька — доросла і подорожує світом, лиш інколи надсилаючи координати. Жінка працює кельнеркою у кнайпі свого брата, котрий у зрілому віці вперше переживає складний досвід, що ідентифікує як кохання. Нова сусідка протагоністки, творча й натхненна Мімі, заявляє, що повернулася до свого коріння, повернулася додому — натомість оповідачка не впевнена, що має дім. Де він? Навпроти заправки, де викурювалися поцуплені цигарки? У кнайпі брата, чи у квартирі, де вони жили з холодною матір’ю? У будинку, на горищі котрого завелася дика тварина, або в оселі колишнього чоловіка, чи у місці, де виросла її дитина, люба Анн? Можливо, її коріння у тій старій синій коробці, де колись її серце розпиляли на рівні частини? Хтозна, у цій книзі питань дійсно більше, ніж відповідей.
«Вдома» — красивий, насичений текст, в якому, подекуди, абсурдний сюжет стає лише тлом для персонажів. Загадкових, закоханих, страждаючих, приземлених, знеможених і наляканих, і все ж людей, із їхніми розбити серцями й незібраними думками.
Юдіт ГерманнФото: kyivdaily.com.ua
Про авторку: Юдіт Германн — німецька письменниця та сценаристка. Лавреатка Премії Хуго Бали, Бременської премії, Премії Кляйста, Літературної премії імені Вільгельма Раабе та багатьох інших.
