Днями моя донечка повернулася з прогулянки з невеликим букетиком польових квітів. Серед ромашок і травинок виднілася волошка — яскраво-синя, така знайома ще з дитинства. Саме вона повернула мене у спогади про маму, яка дуже любила волошки й ромашки. Вона часто розповідала, як у дитинстві бігала польовими стежками, плела вінки й приносила додому маленькі букети.
Квітка, яку знали всі
Мама розповідала, що в її дитинстві волошки росли майже на кожному полі. Вони синіли серед пшениці, тягнулися вздовж польових доріг, на межах і біля ярів. Їх було так багато, що важко було пройти повз і не зірвати хоча б кілька квіток.
— Ми завжди плели вінки з волошок і ромашок. Пасеш корову, збираєш квіти — і вже за годину на голові новий віночок. Усе літо було синьо-білим, — згадувала мама.
Вона часто казала, що тоді ніхто не милувався польовими квітами спеціально — вони просто були частиною життя. Такою ж природною, як спів жайворонка чи запах свіжоскошеного сіна. Сьогодні побачити поле, всіяне волошками чи ромашками, набагато складніше. Напевне через сучасне землеробство, використання гербіцидів і зміну способів обробітку землі ці рослини поступово зникають із наших ланів.
Легенда про волошку і ромашку
У народі здавна існували красиві легенди про польові квіти. Кажуть, що колись Волошка і Ромашка були закоханими. Юнак Волошка вирушив захищати рідну землю й не повернувся. Там, де впали його сині очі, виросли ніжні сині квіти, а дівчина Ромашка довго чекала коханого. Її чисте серце перетворилося на білу квітку із золотавою серединкою, яка й досі ніби вдивляється в дорогу. Саме тому в українській традиції ці дві польові квітки часто ростуть поруч і так гармонійно виглядають у вінках та букетах. Вони символізують вірність, щирість і любов до рідної землі.
Чому волошка стала символом України
Люблю перечитувати праці Василя Скуратівського — українського письменника, етнографа й народознавця, який усе життя збирав народні звичаї, легенди й перекази. Він писав, що польові квіти — волошки, ромашки, маки — для українців були не просто прикрасою ланів. Вони символізували чистоту, здоров'я, молодість, любов до рідної землі та нерозривний зв'язок людини з природою. Не випадково волошки так часто зустрічаються в українських піснях, казках, вишивці та народних орнаментах. Поєднання синіх волошок і золотого колосся багато хто порівнює із синім небом над стиглими пшеничними полями, образом, який давно став одним із символів України.
Цікаво, що в народі волошку називали по-різному: волошицею, синьоцвітом, васильком. Майже кожна назва підкреслювала її незвичайний колір. А ще наші предки вірили, що ця квітка береже врожай, приносить у дім добробут, тому висушені волошки часто зберігали разом із іншими лікарськими травами або вплітали в обжинкові вінки.
Волошки синіФото: Вікіпедія
Не лише гарна, а й корисна
Про лікувальні властивості ромашки знають майже всі. А ось про волошку говорять значно рідше. Тим часом її сині пелюстки здавна використовували в народній медицині. Із них готували настої та чаї, які застосовували при запаленнях, набряках і захворюваннях сечовидільної системи. Волошка містить природні речовини, що мають легку протизапальну та сечогінну дію. Є ще один цікавий факт: волошку дуже люблять бджоли. Вона є чудовим медоносом, а волошковий мед цінують за тонкий аромат і ніжний смак. Колись пасічники навіть говорили, що якщо на полі багато волошок — буде добрий медозбір. А ще сині пелюстки волошки колись використовували як природний барвник. Ними підфарбовували тканини й навіть додавали до святкових вінків, щоб синій колір довше залишався яскравим.
Квітка, що повертає у дитинство
Тепер, коли десь бачу волошки, мимоволі згадую маму. Її розповіді про літо, польові стежки, ромашкові вінки й маленькі букети, які вони просто приносили додому з поля. Ось так одна синя квітка може повернути стільки теплих спогадів.
Довідково
Волошка (Centaurea) — це великий рід трав'янистих рослин родини Айстрових (Складноцвітих), який налічує від 300 до 770 видів. Найвідомішим представником є волошка синя (Centaurea cyanus) — типова польова рослина, яку в народі також називають блават або синюк.
Волошка синя росте майже по всій Європі. В Україні вона здавна була звичною супутницею зернових полів. Колись її навіть вважали бур’яном, адже вона часто проростала серед посівів.
