Ця історія тонка, асоціативна — з тих, котру не завжди розумієш, але відчуваєш; рухаєшся нею, наче течією Дніпра. Книга, яка впливає, торкається душі та перехоплює подих, часом жорстока і неприємна, часом – розпачлива, але унікальна і в цьому прекрасна. «Катананхе» — роман про людей: незбагненний, як давній міт, і близький, як наше «тут і сьогодні».
«Катананхе» дивує, лякає та повертає до чогось первісного
Про «Катананхе» безперестанно лунали відгуки та рецензії з усіх усюд, коли вона тільки-но вийшла у 2024 році. Лунали, тому що нікого історія не залишала байдужим: комусь книга не подобалась категорично, хтось писав розгорнуті схвальні рецензії, тож я зробила єдине можливе, аби залишитися не надто упередженою — дала собі час. Дістатися до «Катананхе» вийшло лише цього березня.
Близько трьох років тому я читала доволі відомий роман авторки — то був «Фелікс Австрія», і якщо я вже слабко пам’ятаю сюжет, то чітко пам’ятаю емоцію, той приємний невагомий стан, коли читаєш красивий і цікавий текст, і єдиним моїм бажанням було ту емоцію повторити.
У цій історії кілька головних героїв, насамперед — ціла родина. Леся, котра в якийсь момент раптово опиняється перед умовною прірвою, котра відділяє її від коханого, доньки та минулого, всю красу якого ми не усвідомлюємо, допоки не втратимо. Її чоловік — Олекса, який після переламної події перетворився на іншу людину й віддалився від дружини, прагнучи від життя тепер зовсім іншого. Їхня донька-підлітка, Тая, котра безтямно любить собак і прагне свободи, прагне бунту та сили. Головними героями є навіть їхні сусіди, подружня пара, що втратила сина, і котра тепер відіграє першочергову роль в житті родини: чоловік, що втрачає пам’ять, і дружина, котра весь вільний час проводить серед квітів у клумбі.
Цю книгу можна зчитати поверхнево. Нещасливі родини, особисті кризи, дорослішання, перехід до старості, дріб’язкові підступи, відчуття провини та любовні перипетії, проте якщо вчитатися глибше, ця історія викликає непідробний, дикий шок і відразу. «Катананхе» дивує, лякає та повертає до чогось первісного — не палеолітичного, ні, але до античного, з його еротизмом, жорстокістю та магічним світом, який водночас відштовхує та зачудовує.
Софія АндруховичФото: Читомо
Про авторку: Софія Андрухович — сучасна українська авторка, перекладачка та публіцистка.
