Дворецький Стівенс — уособлення відданості: пожертвувавши власним щастям, він служить у маєтку лорда Дарлінґтона, допоки той не помирає. Про те, яким було його власне (не)життя, та чи не наробив він часом помилок, Стівенс думатиме протягом своєї недовгої подорожі Англією та особливо по вечорах — в останніх променях залишку дня.
Сукупність обов’язків чи жива людина?
Стівенс — дворецький, як його батько, і коли він щось і перейняв від свого тата, окрім професії, то це гідність та безумовна, сліпа вірність, із якою вони обидвоє в різний час служили власникам маєтку. Лорд Дарлінґтон, колишній власник Дарлінґтон-Ґоллу, який певний час відкрито підтримував нацистську Німеччину, нещодавно помер, тож Стівенс має підлаштовуватися під новий ритм прийдешнього роботодавця. Чоловік стикається зі скороченням штату працівників, труднощами найму нових підлеглих, які вправно виконували би свою роботу, та найголовніше — легкість, із якою містер Фаррадей, черговий господар, віддає свій «Форд», аби наш головний герой міг вирушити у відпустку.
Кадр із фільму
Середина ХХ століття. Англія. І вже немолодий Стівенс, що насолоджується краєвидами дорогою до своєї колишньої колеги, міс Кентон, котра оселилася в його спогадах теплом і ніжністю. Чи можливо відновити те, що колись було втрачено? Чи можливо це, коли йдеться про ціле життя?
Я обрала цю книгу для відгуку практично одразу після барнзової «Одним одної історії» не просто так. В обидвох випадках чоловіки рефлексують над своїм минулим, однак коли у першому випадку це радше саркастичне та легке чтиво про не надто вдале кохання, «Залишок дня» здається історією значно глибшою та прикрішою. Дедалі складніші роздуми Стівенса про свою колегу чи лорда, якому він віддано служив багато років, змушують вас співчувати чоловікові, бо єдине, що він не здатен виправити — це час. Ба більше, якщо ми звикли читати про людей, то головний герой цієї книги — це виключно його професія, двадцять чотири години на добу, і особливо це помітно на тлі значних трансформацій, які вирували в Європі напередодні Другої світової війни. Стівенс — радше громадянин маєтку, а не всієї країни. Радше сукупність обов’язків, аніж жива людина.
Неймовірний текст, багатошаровий текст, однозначно — моя вам рекомендація, товариство.
P. S. Або гляньте кінце 1993 року з Ентоні Гопкінсом та Еммою Томпсон — теж моя вам рекомендація!
Кадзуо ІшіґуроФото: chytomo.com
Про автора: Кадзуо Ішіґуро – британський письменник японського походження, лавреат Букерівської та Нобелівської премій.
