Перший наклад «Нічного сеансу» — розкуплений до останнього примірника. Чимало людей готові віддати кілька сотень за те, аби відчути морозець, який пробігає їхньою шкірою, або щоб засинати з увімкненим світлом. Щоби страх прокотився їхніми венами. Знерухомив.
Чого забажаєте, миле моє товариство, божевільних ритуалів чи моторошних ляльок із пап’є-маше? Знайдуться жахи на будь-який смак, тож налийте собі заспокійливого й сідайте зручніше, Бабай уже йде по вас.
Цей блoг, насправді, не стільки книжковий відгук, скільки «я-хочу-поділитися-чимось-крутим»-допис, оскільки йдеться про чудову українську платформу і для поціновувачів темної літератури, і для любителів написати щось своє.
Поближче з українським горором та його авторами я познайомилася у травні минулого року — до того моменту ми не перетиналися, ніби паралельні прямі. Аж раптом я випадково побачила інформацію про кoнкурс на платформі «Бабай», і, як то кажуть, ось тоді все й понеслось. Сотні чудових і різножанрових текстів, об’єднаних темрявою й страхом, окутаними пилом і павутинням, бажанням налякатися і бути наляканими. У невеличкій «бульбашці» зібралася концентрована кількість талановитих українських авторів, щоб викликати первісну емоцію, яскраву та неприборкану — страх, і здебільшого їм це пречудово вдалося.
Маякую: кoнкурси на сайті цілком анонімні, і якщо ви лише починаєте свій шлях як автор(ка), це прекрасний простір для того, аби отримати зворотний зв’язок і згодом завести нові знайомства без неприємного присмаку «тут все по знайомству, нічого не вийде» — бо вийде: тут чесно, справедливо і комфортно. У «Нічному сеансі», звісно, не так комфортно, але в цьому й сіль.
Тут вам і дивакуваті мешканці села, які все проводять дивні ритуали з бджолами; і невідомий читачу дивний запах із квартири, де живе батько з мовчазною донькою; і моторошно-нудотні сни про мертвих пташенят, котрі мучать чоловіка, який так любить прикластися до пляшки.
Історії від Макса Кідрука, Світлани Тараторіної, Олексія Жупанського, Євгенії Кужавської, Оксани Ковальчук, Володимира Кузнєцова та багатьох інших талановитих українських авторів здатні вас налякати та викликати огиду, й інколи це те, що нам так необхідно. Вся краса української культури на сучасному етапі полягає в її різноманітті, у поступовому заповненні всіх ніш, які можуть зацікавити потенційного читача — і-таки зацікавлюють. Тож, все як завжди — підтримуйте українське, замовляйте примірники з нового накладу (50 гривень з кожної книжки йде на 12 бригаду НГУ «Азов») і приємного переляку, товариство!
