1950 рік. Дев’ятеро учасників експедиції. 8091 метрів — така висота гори, котра ніколи не чула людських голосів, не відчувала ваги їхніх тіл, не бачила цих дивних прапорів і вимпелів, які чужинці з собою принесли в легких наплічниках. У альпіністів обмаль часу, безліч ентузіазму та лише одна мета: вершина Аннапурни.
Кангшар Канг (ліворуч), Аннапурна I (в центрі) та Аннапурна Фанг Південна (праворуч). Вид з заходуФото: Вікіпедія
У квітні 1950 року Непал зустрів із широкими (хоча, правду кажучи, не дуже) обіймами експедицію, до складу якої входили найкращі французькі альпіністи. Чоловіки були в захваті: попереду на них чекала розвідка й штурм вершини, перше підкорення восьмитисячника, однак не все завжди складається так, як нам би того хотілося, чи не так?
Очолював експедицію Моріс Ерцоґ, автор нашої історії, але першочергово сходження планувалося на іншу гору — на Дхаулагірі, і хоч вона «піддалася» іншій команді в 1960 році, на той момент її підкорення здавалося неможливим. Тож, як можна зрозуміти з назви книги, про яку я вам сьогодні розповідаю, — вона про пошуки умовного запасного варіанту, себто Аннапурни, поза межами карт, можливих шляхів до її вершини, та про найцікавіше — тернистий штурм.
Ця історія — про перепони, про силу волі та ціну, яку ми платимо, щоб досягти мети. Навколо сходження точиться не одна суперечка: чи дійсно тоді учасники експедиції були на вершині? Чи справді взаємини між учасниками, атмосфера у колективі були такими, як це описано в книзі? Чи все це того вартувало? І все ж це той випадок, коли історію написав переможець, якими б правдами й неправдами він ту перемогу здобув. Та дещо лишається очевидним: зусилля кожного з альпіністів, їхня сила та вправність.
Ви можете не розуміти альпіністів, бо їхня мотивація полишити свої комфортні апартаменти, сім’ї та звичне життя, щоб податися на інший кінець світу, часто залишається для більшості загадкою. Ви можете захоплюватися силою волі людей, які попри біль, виснаження та кригу продовжують рухатися, забуваючи про «не можу» та «не вдасться». Однак, якщо мотивація у людей може дивувати, а ваше ставлення до альпіністів — різнитися, то є дещо, що стоїть понад усім цим — природа, до якої слід ставитися з повагою. Людина не може підкорити гору — це гора може дозволити на себе зійти, і за це треба бути вдячними, і тішитися лише тоді, коли вона вас відпустила, нічого не забравши натомість. Гори треба просто любити. Та й не тільки гори — зрештою, як пише Моріс Ерцоґ: «Є й інші Аннапурни в житті людей».
Про автора: Моріс Ерцоґ — французький альпініст, мандрівник-дослідник та політик. 1951 року було опубліковано його звіт про сходження на Аннапурну, який став бестселером і породив чимало дискусій щодо перебігу експедиції.
