Вайлі боїться темряви, але більше — всього того, що може у цій пітьмі причаїтися. Вона далеко від цивілізації, і це настільки ж убезпечує її від непроханих гостей, наскільки робить їхню появу тривожною та бентежною. Вайлі боїться залишитися в будинку сама в заметіль, справді боїться. От тільки вона не знає, що вона там геть не сама, і їй доведеться дати раду непроханим гостям.
Я з тих людей, які підбирають свою наступну прочитану книжку за настроєм і погодою, тож для мене сам процес вибору — це окреме задоволення та, певним чином, ритуал. Не знаю, як коректно окреслити подібні забаганки влучним терміном, але що точно хочу сказати, товариство: у такі дні, коли настрій змінюється по десять разів на день, а погода — двадцять, вибір перетворюється на маленьке таке божевілля. Що мене врятувало від цього стану? Традиційно — трилер, сюжет якого розкручується і спекотним літом, і в зимову заметіль — «Гостя проти ночі» Гізер Ґуденкауф.
«Гостя проти ночі»: три сюжетні лінії
Ми маємо три сюжетні лінії, у яких я попервах плуталася, але потім вони гармонійно собі склалися в один логічний пазл, і вам це клопоту не завдасть.
- Перша сюжетна лінія — серпень, 2000 рік, і в дванадцятирічної Джозі був поганенький день. Коли я говорю поганенький — йдеться про те, що її підстрелили, її краща подруга зникла, а що сталося з батьками дівчинки, вам краще й не знати.
- Друга — наші дні, зима, і тру-крайм письменниця Вайлі опиняється у будинку, де колись стався злочин. Вона вже підготувалася до страшної заметілі, яка от-от накриє містечко, коли знайшла на своєму подвір’ї тіло п’ятирічної дитини. Чи живе дитя, де дорослі і як взагалі малеча опинилася в таку негоду у цій глушині?
- І третя сюжетна лінія здається найбільш зрозумілою за контекстом, але невизначеною за деталями. Безіменна матір із донькою живуть у підвалі, де їх утримують проти волі, але все відбувається незрозуміло-де та незрозуміло-коли. Хто це зробив, чому, та чи вдасться їм утекти — дізнаєтеся дещо згодом.
Ну, і звісно, що наприкінці історії ми маємо зрозуміти, як всі ці лінії між собою пов’язані. Маємо. Але якщо вникаємо у текст, то розуміємо, що до чого плюс-мінус на половині. Кажу як є — книжка трохи затягнута, дещо очевидна, але це не важить взагалі, якщо ви шукаєте історію, щоб приємно та цікаво провести час.
Сподіваюся, у вас все гараздоньки, товариство. Принаймні, ви можете бути певні, що я вам щиро цього бажаю і тримаю за це кулачки — а це вже немало у світі, де настрій змінюється по десять разів на день, а погода — двадцять.
Гізер ҐуденкауфФото: @vivat_book
Про авторку: Гізер Ґуденкауф — сучасна американська письменниця. З дитинства майбутня авторка обожнювала читати, а згодом і сама почала створювати власні історії: наразі вона написала дев’ять романів, за котрі отримала відзнаки від The New York Times, The Washington Post та Amazon Best Book.
