Мати темний колір шкіри в США початку ХХ століття — важко. Бути темношкірою жінкою, залежною від чоловіка, — ще важче. Головна героїня «Барви пурпурової», Сілі, дозволить вам пройти цей шлях разом із нею. А ви наважитесь?
Відгук на роман «Барва пурпурова»
— Бог — усередині тебе і всередині кожної людини. Ти приходиш у світ із Богом. Та лише ті, хто шукають, знаходять це. Іноді воно показує себе навіть коли ти не дивишся, або не розумієш, що шукати.
Жінки прекрасні. Ні, не так.
Жінки — дивовижні та чудові, сильні й елегантні, вони можуть бути вимогливими та жорстокими, якщо доведеться відстоювати щось своє чи себе самих, жінки бувають абсолютно різними — і кожна має що сказати цьому світу. Має власну історію.
Мати Сілі померла, а її батько був жорстоким чоловіком, який позбувся доньки єдиним очевидним для нього шляхом — віддав дівчину заміж за іншого жорстокого чоловіка. Сілі стала матір’ю ще підліткою — і в неї забрали цих дітей. Вона стала дружиною, і не знала в шлюбі нічого, окрім важкої роботи та побиття. Її сестра Нетті, найрідніша у світі людина, не пише їй листів і, мабуть, теж стала жертвою людської жорстокості.
Фото: Видавництво Старого Лева
Сілі живе в США першої половини ХХ століття. І вона афроамериканка. Така її історія.
Насправді я не хочу заглиблюватися в жахливі подробиці життя головної героїні — їх вам із головою вистачить буквально з першої сторінки. Проблематика, яку підіймає авторка, безмежно широка — від расизму до самоідентифікації, і настільки ж важлива. Натомість я хочу зосередитись на тих прекрасних посилах, які я помітила у книзі, і якими хочу поділитися з вами. Насамперед — жіночою солідарністю, в існування якої подекуди не вірять навіть самі жінки, але яка все ж існує і має існувати, бо вона однозначно дає відчуття сили й нормальності в моменти, коли інша дівчина кладе руку тобі на плече і каже «я розумію тебе, ти не сама». Ця книга про віднайдення себе і про щастя від того, що ти бачиш прояви Бога не лише в церкві, а в собі самому та в усьому, що тебе оточує. Вона про любов і про кохання, яке люди інколи бережуть у серці всеньке життя, і ту людяність, яка нікуди не зникає попри усі труднощі.
Абсолютно щиро, відверто, болісно та різко, як ляпас. Однозначно моя вам рекомендація, товариство!
Про авторку: Еліс Вокер – американська письменниця, феміністка, громадська активістка та викладачка. Найпопулярнішим її романом стала «Барва пурпурова», двічі екранізована в 1985 і 2023 роках.
