Сельмі наснився окапі. Чудернацька тварина, якщо подумати: щось між жирафом, зеброю та ланню. Недолуга, звісно, але не зловісна, якби не одненьке «але»: Сельмі не вперше сниться окапі, і щоразу після цього в їхньому невеличкому селищі хтось помирає. Чия черга прийшла на цей раз — старенького фермера, який чекає приходу смерті, ніби старої знайомої, чи вона прийде до когось молодшого, геть до візиту не готового? Абсолютно магічна історія про життя, смерть і правду, яка так хоче вирватися на волю в останню мить.
Смерть — як невід’ємна частина життя
Луїзі десять років, і її бабусі наснився окапі. Всі у їхньому маленькому селі знають, що це віщує чиюсь смерть у найближчу добу — у це вірять майже всі, навіть найменш забобонні люди. Паніка від сну у спільноті нагадує репетицію перед кінцем світу, коли люди метушливі та збентежені, не впевнені, як краще себе поводити — робити вигляд, що це звичайний день, а чи прийняти, що він може стати останнім у житті? Ось тоді на світ і хоче вийти правда, яку занадто довго переховували та носили тягарем — її хочеться записати, розповісти і позбутися. Зробити щось відчайдушне. Щось таке, після чого не страшно й померти.
«Те, що видно звідси» — не стільки про інтригу «кого ж стосувалося пророцтво?», скільки про смерть як невід’ємну частину нашого існування, і кохання, які завжди йдуть поруч і мають більше спільного, ніж здається на перший погляд.
Маленька Луїза зростає і закохується, вона працює в книгарні та любить свого собаку, дні минають один за одним, а тим часом люди йдуть із життя дівчини — фізично, навіть без попереджень від окапі, та метафорично (радше, вилітають із її життя літаком прямісінько до Японії). І все ж близькі лишаються. І простягають руки допомоги, і підставляють свої плечі, і навіть пропонують з’їсти серце кажана, аби нічого не боліло, особливо, власне розбите серце. Тому ця історія, де шматок загубленого хліба позбавляє пам’яті, а три віники в печі можуть призвати гостей, може вас страшенно заплутати. Або розставить усе по поличках. Як знати.
Головне — все ж простягати руки, підставляти плечі, і не ховати правду, принаймні від себе.
Маріана ЛекіФото: laboratory.ua
Про авторку: Маріана Лекі — сучасна німецька письменниця. Під час навчання, де авторка вивчала творче письмо та журналістику, вона перемагала в літературних конкурсах, і вже на початку 2000-х почала видавати власні книги. Її роман «Те, що видно звідси» вийшов в 2017 році, протримався у списку бестселерів Spiegel 65 тижнів і був екранізований в 2022 році.
