А нівроку дощить, товариство! Така погода ніби була створена для моторошних жахастиків, заплутаних трилерів і атмосферних детективів, хіба ні? Готуйтеся до морозу шкірою — цієї осені я знайомитиму вас із тривожним, жахливим і страшним! Бу!
Історія — невеличка, напружена і справді впивається в читача кігтями
Почати знайомство пропоную з автора, який на інтризі та викликанні дрижаків таки тямить: його книги стали бестселерами та були опубліковані у 30 країнах по всьому світу. Пан Себастіан Фітцек та його «Терапія» до вашої уваги!
Вікторова хвора донька Йозефіна зникла чотири роки тому. Такий біль, очевидно, не вщухає, це досі відкрита рана для чоловіка, струп із якої постійно здирає найгірше — невідомість, котра дає і забирає надію. Глибокої осені головний герой вирушає на острів Паркум у свій пляжний будиночок: він вирішує дати письмове інтерв’ю стосовно інциденту, таким чином намагаючись впоратися зі своїм горем і змиритися зі втратою дівчинки. Власне, відпустити її.
Але план було зруйновано, коли до будинку колишнього психіатра завітала незнайомка. Вона назвалася Анною і попросила про сеанси терапії, і давно не практикуючий Віктор цілком резонно міг би виставити жінку за двері, якби вона не почала розповідати про свої видіння. У них часто з’являється дитина, підозріло схожа на зниклу Йозі, і перед чоловіком постає ряд питань: хто ця пані, чи дійсно вона знає, що сталося з його донькою, і чи не несе вона ще більшої небезпеки для нього самого?
Історія — невеличка, напружена і справді впивається в читача кігтями. Після кожного розділу дуже важко змусити себе зупинитися читати і відволіктися на щось інше, тож поки не дізнаєтеся, куди звернув пан Фітцек цього разу, — заспокоїтися й перестати думати про сюжет неможливо!
Чудово прописаний стан головного героя, який перебуває на дуже розмитій межі між химерною реальністю і хворобливістю, що переростає у цілковите безумство. Той чудовий випадок, коли навіть читач у якийсь момент може засумніватися: а хто тут дійсно божевільний? Головний герой, підозріла незнайомка, автор чи він сам?
Тож діставайте з шаф пледи, любе товариство, заварюйте чай: попереду всенька осінь і море непрочитаних сторінок, які дуже хочуть вас потішити своїми історіями.
