За вікном сяють ліхтарі, під сидінням — рюкзак, у спертому повітрі — запах вугільного диму. Вночі буде холодно і доведеться плентатися в початок вагону за пледом — січень, за вікном лежить брудний харківський сніг, я рушаю додому після сесії і свят. Здається, що я так скоро повернуся в гуртожиток після канікул, а поки — поїзд, вугілля, дім. Не подобається брати з собою величезні сумки, я люблю кататися з одним рюкзаком, хай і забитим під саме «не можу». Того разу в ньому знайшлося місце і для пана Ірвіна Ялома, поважного психотерапевта і чудового письменника, приємна компанія для нічного вояжу.
«Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта»
Своє знайомство з ним я розпочала трохи раніше, в 17 років, з його книги «Шопенгауер як ліки». Вже тоді я помітила, що окрім сюжету мені шалено подобається мова автора і перекладачки: слова були ніби смачненький сидр. Здається, п’єш потрохи та з великим задоволенням, але оговтатися не встигнеш — як маєш порожній келих і захмелілу усмішку на вустах. Тож я вирішила оновити свій келих і прочитати ще одну книгу його авторства під назвою «Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта», сидячи у вагоні під жовтим сяйвом лампи. Раджу її всім (не лампу, очевидно, хоча жовте світло доволі затишне): це не занудно-наукова книга зі складною термінологією. Якщо ви цим не цікавитеся — кожне оповідання в цій збірці цілком самодостатнє, до того ж багатьом із нас інколи кортить забратися до голів інших людей: що ж відбувається всередині жінки, яка закохалася в свого психотерапевта? Або в чоловіка, котрий з якоїсь причини не може відкрити кілька звичайних листів?
Автор надає багато цікавих кейсів, особистих думок і пояснень з боку професіонала щодо пацієнтів, утім, не викладаючи сухі факти, а проговорюючи все в комплексі з власними судженнями щодо поведінки людей, що звернулися до нього по допомогу, або навіть щодо їхньої зовнішності. Ми не можемо викликати симпатію у всіх. Навіть якщо перед вами сидить неупереджений лікар.
А також порекомендую книжку тим, кому інколи хочеться переконатися, що кожна проблема — заслуговує на увагу, її не слід знецінювати, та що більш важливо — ви в цьому не самотні, у всіх людей також (о диво!) є проблеми, просто всі пораються з ними по-різному. Хтось їх ігнорує або заперечує, хтось вирішує самостійно, а хтось звертається до спеціаліста. Власне, реакція на персонажів у вас також може бути різна, на кшталт: «Ого, та це ж я!», або «Ого, буває й так?» чи «О ні, не хотілось би його знати в реальному житті» — але реакція буде, і це прекрасно! Можливо, ви надихнетесь на зміни після прочитання? На вирішення власних проблем?
Читається книга швидко, легко, і на відміну від сидру — точно без наслідків на ранок.
Після нашої спільної поїздки з автором, до слова, я так і не повернулася в Харків. Утім мій вояж з паном Ірвіном перетворився на приємну бесіду з цікавою та інтелігентною людиною, і будьте певні — ця книга варта уваги, якщо спогади про неї перекривають гіркі враження від розлуки з чудовим містом.
