Головний герой цієї книги ще не народився на світ. Наразі він знаходиться в животі своєї матері. Ієн Мак’юен та вражаюче-нестандартний погляд на оповідача — «Горіхова шкаралупа» до вашої уваги.
— І сказав Бог: «Хай станеться біль». І сталася поезія. Урешті-решт.
Трепет, викликаний округлими жіночими животами, де ще ненароджені діти мирно плавають серед навколоплідних вод, важко з чимось порівняти. Виносити дитину — непроста задача, котра вимагає непомірну кількість ресурсів, тож не дивно, що оточуючі ставляться до важких зітхань вагітних панянок здебільшого з розумінням, жалем та співчуттям. Дарувати нове життя, товариство, справа дуже хитра!
Та уявіть собі на мить, що ви виявилися залежними від іншої людини приблизно на дев’ять місяців, ба більше: ви опинилися в замкненому просторі, і все, що ви можете, — це чути навколишній світ крізь товщу води. Власне, крізь уже згадану амніотичну рідину.
Ви будете все розуміти, мислити, мріяти та бажати. Однак, ви — в’язень. Ви — лише плід. Хто ж тоді поспівчуває вам — знерухомленим і німим?
Як ви могли зрозуміти, наш головний герой ще не народився на світ. Наразі він знаходиться в животі своєї матері, Труді, а до його народження лишається кілька тижнів, і все ж не треба його недооцінювати! Наш оповідач непогано розбирається у вині та поезії — за перше потрібно дякувати матері, яка дозволяє собі випити кілька келихів піно-нуар, за останнє — батьку-поету, який зрідка навідується до своєї дружини продекламувати вірші. І все було б непогано, якби не одне «але» (якби не було оцих противнючих «але», у нашому світі, до слова, не було би книг) — головний герой усвідомлює, що Труді замислила щось лихе, і, враховуючи своє знання про це та вимушену бездіяльність, він відчуває себе… співучасником. Раді вітати у цьому світі, дитя! Ще не народилося, а вже щось накоїло!
Ця історія стара, як світ: кохання, зрада, ревнощі та помста. Звісно, що ви колись читали про покарання, яке обов’язково мало б наздогнати лиходія. Я не повірю, що вам незнайоме почуття провини як рушійної сили сюжету будь-якого твору. Чи здивує вас питання дуалізму народження-смерті у книзі? Аж ніяк. Все це є в «Горіховій шкаралупі»: і природа болю, і свобода волі, і роздуми про наш жорстокий і водночас такий прекрасний світ.
І втім це максимально незвичний ракурс, із якого ми можемо подивитися на вищеперераховане. Такий собі «Гамлет», але з позиції людини, яка ще не бачила цього життя з усіма його нещастями та численними принадами. А книги тим і цікаві — незвичними поглядами, особливо з цими противнючими «але», «втім» і «а що, якби…».
