Історія міста Первомайська, що на Миколаївщині

Сергій Шевченко

25 жовтня 2022 17:34

Прогулюючись міським сквером Перемоги у Первомайську, спостережливий відвідувач міг побачити далі від центральної алеї та ближче до колишньої адмінбудівлі БМУ-4 під ялинами, серед трави, сірий гранітний пам'ятник. А найбільш зацікавлені навіть, можливо, підходили до нього і читали надпис.

Справедливості заради зазначу, що в різні часи надпис був різний, але завжди російською. За радянських часів було вказано: «Ротке Янош Петрович. Милиционер, г. Первомайск. Погиб от рук врагов Советской власти». Нині ж на надгробній плиті закріплено табличку зі словами: «Ротке Янош Петрович, 1902-1924, первый милиционер г. Первомайска, погибший от рук врагов Советской власти». Як перший, так і другий текст є неправдивим.

Та перш ніж розібратися, що ж таки сталося у 1924 році, давайте спробуємо з'ясувати, хто такий Янош Ротке і як він взагалі опинився у Первомайську.

У 1923 році до Первомайська прибули ескадрони кавалерійського полку Латиської дивізії, які тут були розформовані. Багато хто з латишів не захотіли повертатись до Латвії, яка на той час була вже незалежною державою, тому й залишились у місті, дещо видозмінивши свої прізвища. Хтось знайшов себе у народному господарстві, як-от: директор заводу імені 25 Жовтня Аттал, директор шовкорадгоспу Балод, працівник пивзаводу Кетравін... Але значна частина кавалеристів перейшла на службу до кінного резерву міліції. Серед останніх був і Янош Ротке.

То що ж сталося у 1924 році? 21 січня в Горках, під Москвою, помер головний ідеолог більшовиків Володимир Ульянов (Ленін). Телеграф розніс цю звістку настільки широко, наскільки дозволяли технічні можливості того часу. Дійшла ця новина і до Первомайська. Але з віддаленими районами Першомайської округи дротового зв'язку не було. От міліціонер Ротке й отримав наказ доставити пакет з сумною звісткою в с. Костянтинівку, голові тамтешнього райвиконкому. Маршрут руху пролягав правим берегом Південного Бугу, через Грушівку і далі. В цей час у місті та за його межами розігралась страшенна хуртовина, «...вітер скаженим виттям і свистом зривав покрівлі домів, зупиняв потяги, виривав з корнем одвічні дерева...» І ось у таку негоду міліціонер Ротке в «худій шинельці» верхи на коні був направлений до Костянтинівки. Звісно ж, ще неподалік Грушівки від збився зі шляху й замерз у заметі.

Не буду вдаватись у роздуми про вартість людського життя та чи так вже конче було необхідно відправляти посильного у таку негоду — нехай кожен сам робить висновки. Після того, як хуртовина вщухла, тіло міліціонера було знайдене і поховане у сквері. Але більшовикам був потрібен власний пантеон мучеників за світле майбутнє. І коли таких не було під рукою, їх створювали. Так і виник міф про загибель від рук ворогів радянської влади.

А в 1976 році Первомайський міськвідділ міліції власними силами і коштом встановив гранітний пам'ятник, який стоїть донині