Ще кілька років тому в Первомайську можна було переправитися через річку в декількох місцях. Нині, восени 2026-го, залишилася тільки одна переправа. Для жителів міста це означає довший шлях на роботу, навчання чи у справах. Як містяни добираються з берега на берег та що можна зробити, аби відновити переправи, дивіться в сюжеті Гард.City.
Історично склалося так, що три частини сучасного Первомайська, які понад сто років тому були окремими поселеннями, розташовані на різних берегах річок, а нинішнє місто має велику протяжність. У той же час дістатися з берега на берег наразі можна тільки в центрі: через мости або за допомогою єдиної переправи, яка нині працює. Жителі мікрорайонів, віддалених від центру, разом із човновими переправами втратили зручне сполучення з протилежними берегами Південного Бугу, а отже — зручний шлях до роботи, навчання чи рідних.
Локація 1. «Скала — Блоква»
Пані Дар'я живе на правому березі, в мікрорайоні Скала. На лівому березі — хата родичів. Раніше, коли переправа тут працювала, можна було легко дістатися з берега на берег, згадує Дар’я: «Було файно. Тепер незручно». Родина має власний транспорт, проте пальне нині дороге. Тому доводиться переважно ходити пішки через міст, а це великий гак і щонайменше втричі довше за часом.
Любов Дмитрівна також живе на правому березі, в Голті, а працює у Первомайській гімназії №6, яка розташована на лівому березі, у мікрорайоні Блоква в Ольвіополі. Раніше, користуючись човновою переправою, витрачала на шлях до роботи 15 хвилин. Нині дорога займає 40 хвилин, оскільки йти доводиться пішки. Прямої маршрутки, яка б сполучала ці локації, також немає: на правому березі ходить 376-й маршрут (Автовокзал-Грушівка»), а на лівому 103-й (Садова-Дачна). Тож, щоб дістатися міським транспортом, потрібно їхати через центр з пересадкою, двома маршрутками, щоб обійдеться удвічі дорожче та ще подовжить шлях.
Любов Дмитрівна
А тим часом початковий та кінцевий пункт розташовані рівно навпроти: через річку. Тому місцеві жителі дуже шкодують за переправою, яка діяла ще торік. На дереві біля річки досі збереглася вицвіла на сонці табличка з написом «Переправа». Номер телефону, за яким можна було зателефонувати човняреві, вже не розбереш.
Табличка на березі ще збереглася
Пан Володимир живе неподалік колиньої переправи. Каже, коли човен ходив, то послугами човняра користувалося багато людей: працівники швейної фабрики, школи, меблевого цеху. Тепер люди змушені їздити маршрутками або ходити пішки, роблячи добрячий гак.
«Якби з’явилася переправа, то всі б довкола про це гули, всі люди були б тут».
Локація 2. «Богопіль — центр»
Богопіль — один із найбільших районів міста, який має велику протяжність уздовж річки. Саме тут розташована найдовша вулиця Первомайська. Кілька років тому діяли декілька переправ: одна просто в центрі, з міського парку (діє й нині), друга — вище за течією. Була ще й третя, де можна було потрапити з Поронівки в район цукрового заводу.
Тепер стежка до богопільської переправи заросла, а місцеві жителі щоранку намагаються вміститися в невеличкі маршрутки №106 або 6, які ще й ходять не надто часто. Хтось, щоб дістатися на роботу чи навчання в центр міста, викликає таксі, хтось перейшов на власний двоколісний транспорт.
Місцева жителька Валентина Олегівна розповідає, що раніше користувалася переправою, а нині ходить в центр пішки. Дорога займає 35 хвилин. Згадує, як довгий час працював місцевий човняр, а тоді його діти: навіть, було, донька човняра перевозила людей з берега на берег. Нині ж немає ні людини, що згодна перевозити, ні човна.
Валентина Олегівна
«Дошки треба, щоб зробити човен. І того, хто зможе зробити». На питання, чи буде кому возити, пані Валентина каже: «Наймати треба. А де взяти чоловіка?»
Локація 3. Міський парк — Богопіль
Переправа на цій локації — єдина, яка наразі залишилася в місті. Працює вже багато років з весни (травня) по осінь (листопад), залежно від погоди, щодня з сьомої ранку до сьомої вечора.
Переправа, що працює зараз
За десять гривень перевізник доправить вас з берега на берег, і без діла човен не стоїть: раз у раз йде то туди, то сюди. Цей короткий та зручний шлях між берегами Південного Бугу має незмінний попит у містян.
Що можна зробити, щоб повернути переправи
Переправи в інших локаціях, які зараз не діють, також мали б попит серед місцевих жителів. Щоб вони запрацювали знову, потрібно знайти перевізників і човни.
Можливо, хтось з містян міг би відкрити власну справу з перевезення, адже місто потребує такої послуги: громадського транспорту явно не вистачає для швидкого і зручного переміщення.
Потрібні човни та човняри
Нині вартість переправи менша, ніж проїзд у міському транспорті: 10 гривень проти 16-ти. Та люди згодні були б платити човняреві й більше, щоб зекономити свій час. Адже транспортна доступність — не тільки питання швидкості, але й того, наскільки пов’язаними між собою залишаються частини міста.
