Спитайте первомайчанина, що є візитівкою міста — більшість відповість: мости. Їх всі знають: і містяни, і гості. А чи знаєте ви, яким та де був перший міст через Буг, зведений ще у 14-му столітті? Про переправи та старі дерев'яні мости через Південний Буг та Синюху: цікавинки, легенди і факти дізнавався Гард.City.
Де був перший міст через Південний Буг?
Переправи: галас, лайка та черга у 200 підвод
Якими були дерев'яні мости через Буг та Синюху?
Мости під час Другої Світової
Чи правда, що старі мости стояли на танках?
Коли збудували сучасні мости в Первомайську?
Самобутній візерунок мостів через Буг і Синюху знайомий кожному первомайцю та гостю міста, всім, хто хоч раз відвідував Первомайськ або ж роздивлявся фотоальбоми. Мости — то є візитівка міста, вони фігурують на світлинах і листівках, ними завжди пишаються, на їхній стан інколи нарікають (до наступного ремонту дороги), по них їздять та ходять. І лише зрідка хтось згадує ті часи, коли мостів ще не було.
Багато хто з первомайчан знає, що спочатку були дерев'яні мости, збудовані у 80-х роках ХІХ століття. Дехто ще пам'ятає ті мости, котрі існували до кінця 1950-х. Тоді на зміну їм збудували перший залізобетонний міст, а наприкінці 1980-х – ще один. Втім, перший міст через Буг існував набагато раніше, хоча й трохи вище за течією.
Щира подяка краєзнавцям Тетяні Хмарі, Олексію Мурзаку, Сергію Шевченку, Валентині Целіщевій, Андрію Васильєву, Володимиру Войтову, а також працівникам Первомайської міської та районної бібліотек за допомогу у зборі інформації.
Найперший міст через Південний Буг
Розповідає краєзнавець Олексій Миколайович Мурзак:
— Капітальний міст через Південний Буг існував ще за часів Золотої Орди в районі Чаусового. Історик Мартин Бронєвський у своїй праці «Опис Татарії» (1578-й рік) описує руїни кам'яних решток мосту на берегах Південного Бугу. То був арковий кам’яний міст, але із дерев’яним настилом, який спалювали чи розбирали за потреби, щоб контролювати переправу. Є міф про міст, збудований князем Вітовтом через Південний Буг в районі сучасного Первомайська у 1405 році, який був арковим, дерев’яним та вів з Богополя на Голту. Але то просто легенда. Насправді Вітовт, коли йшов доробляти справу князя Ольгерда, відновив золотоординський міст між Чаусовим та Кам’яною Балкою. В районі Миколаєва він переправитися не зміг, тож поновив дерев’яний настил мосту та перейшов в районі Чаусового. Далі шлях лежав до села Ак-Мечетнянські Ставки, Дашіва (Очаків) та Гаджибея.
В районі села Чаусове донині збереглися залишки, дещо схожі на бики мосту, але ніхто не може точно сказати, що то були за споруди. А от у селі Вітольдів Брід, незважаючи на його назву, переправи ніколи не було. Там дуже високі, урвисті береги, порізані ярами, там не можна було збудувати міст, та й переправлятися було незручно.
Переправи через Південний Буг та Синюху
До 1880-х років мостів не існувало: люди користувалися переправами. Про якість тих переправ та перевезень детально написано у книзі Олександра Миколайовича Войтова «Богополь — Ольвиополь — Голта (1800-1917)» . Це дуже захоплива та пізнавальна історія, яку варто прочитати.
Огляд переправ, що відбувся 8 лютого 1867-го року, показав наступне:
- «Переправа через р. Синюху між Ольвіополем та Богополем. На ній пристані зовсім не облаштовані, через що з'їзд на пором досить ускладнений. Причальні стовпи пристаней дуже малі й низькі, особливо у м. Ольвіополі, через що часто зривається пором та уноситься водою вниз за течією ріки... На поромі був тільки один поромщик... вимагає, щоби люди, котрі проїздять, самі тягли мотузку та виконували переправу, що ними мимоволі й виконується. Із баркасів, призначених на допомогу переправі, є тільки годящий один, решта ж баркасів несправні. На переправі взагалі панує безлад, чутно галас, крики та груба лайка.
- Переправа через р. Буг, між Богополем та Голтою. На ній все ті ж недоліки, що й на першій.
- Переправа між Голтою та Ольвіополем чрез р. Буг. Переправи цієї взагалі нема, та й ознак її існування навіть не помітно... »
Комісія склала акт, який мав спонукати утримувача переправ до приведення їх до ладу. За станом переправ мав слідкувати херсонський купець Фінкельштейн, який, в свою чергу, передоручив цю справу довіреному Хаїму Шрайбергу. Фінкельштейн зрозумів, що не встигне виправити становище за вказаний термін, тому звинуватив комісію в голослівності та відмовився погодитися з актом, оскільки той не був підписаний поліцейським. Тож 27 квітня 1867 року переправи оглянули вдруге. Новою комісією було встановлено:
- «Переправи через р. Буг між Ольвіополем та Голтою не існує.
- Із Ольвіополя в Богополь поромної переправи не існує. Перевозять самих піших людей одним, незначного розміру човном...
- Переправа між Богополем та Голтою перебуває в такому ж стані, як і описані вище».
Селяни, що їхали з Кишиніва в Харків 27-ми підводами, навантаженими тютюном, скаржилися, що вже 10-й день не можуть переправитися з Голти й змушені продавати коней. Олександрійський міщанин В.Д. Антипов, що слідував з Одеси до Києва із 13-ма підводами чаю, нарікав, що чекає переправи вже 8 днів. А всього на березі скупчилися близько 200 підвод. Із цим усім час було щось робити.
Дерев’яні мости через Південний Буг та Синюху
Для початку в перших числах квітня того ж 1867-го року ольвіопольські пороми таки встановили, і «рух на них відбувався бесперервно». А через 12-ть років, 24 травня 1879-го року, Повітова Управа визнала «необхідність побудови двох плавучих мостів, або іншої системи, взамін трьох переправ на Бузі та Синюсі».
Цю справу переадресували губернській управі, яка через рік, 7 травня 1880-го року, визнала-таки невідкладною побудову мостів. І ще через рік, 5 травня 1881-го року, врешті був укладений контракт між губернською управою та Ольвіопольською думою. Остання зобов'язалась облаштувати два наплавних мости за 2 роки, до 1 березня 1883 року. Втім, у зазначений термін мости готові не були, і тільки 1 липня 1885-го року вони, врешті, були збудовані. Проте не прийняті земством, бо огляд показав, що «деякі роботи не цілком завершені».
Наприкінці 1880-х мости нарешті почали діяти. Як вони виглядали, можна побачити на старих листівках та ретросвітлинах.
Цікавий факт: на початку ХХ століття між двома мостами стояла восьмикутна башта, збудована поляками у ХVІІІ столітті як приміщення для прикордонників. На вершечку тої башти був встановлений флюгер у вигляді півня, і це саме він «співав на три держави».
Ілюстрація з книги О.М. Войтова
У газеті за 1925-й рік дописують про «добрі мости», споруджені через річку. Ймовірно, старі мости були реставровані чи збудовані наново, адже під час повеней їх не раз зносило водою.
Первомайськ перероджується. – Селянська газета. - № 79. – 19 квітня 1925. – С. 4.
Звісно, після проблем з переправами навіть наплавні мости з дерева здавалися мешканцям казково зручними. Проте з цими мостами було чимало проблем! Наприклад, їх раз у раз зносило водою під час весняних повіней.
Тетяна Олександрівна Хмара, первомайська краєзнавиця:
— Моя мама розповідала, як з Ольвіополя ходили в парк на танці. Тоді мости були ще дерев'яні, тому їх регулярно змивала повінь. Тож дівчата ходили на голтянський берег через залізничний міст, знімали туфлі на підборах та йшли босоніж.
Про мости можна знайти цікаві замітки в тогочасних газетах. Містянам мости подобалися дуже, настільки, що вони обрали їх місцем «для гуляній та купаній», за що ризикували сплачувати штрафи.
А от вночі по мостах було не дуже зручно ходити, тож нині маємо цінувати наявність освітлення.
Мостів було два, про що є підтвердження у газеті «Рада» від 1909 року. Дуже поетично змальовані у замітці ті самі місця, де нині красуються сучасні мости. Автор відзначає, що за проїзд мостами брали мито в обидва боки. А от нині ми їздимо-ходимо по них безкоштовно: чим не привід для втіхи?
Богопіль, Орлик, Голта
«Геть-геть далеко роскинув довжелезною гадюкою свого жовто-сивого чуба старий козарлюга Буг! В юнацький вік прорізав він степи безкраї, зруйнував безліч скель, що розбіглися по степу від Карпатів — але тепереньки тихо плине дідусь до Лиману, а далі і у Чорне, козацькеє море, до своєї старої громади.
У куточку, на ріжечку, де моторна чорно-синяя Синюха крадькома пригорнулася до дідуся — Буга, — зем-будка, біля якої мостовники правлять мито з тих, що їдуть з Поділля на Херсонщину та навпаки.
Праворуч від земської будки, трохи на південь та на схід, дерев'яний земський міст на байдаках перекинувся через Синюху прямо у старий Козачий Орлик, тепер місто Ольвіополь. Другий такий же міст, трохи на південь та на захід, ліворуч від земської будки, перекотився через Буга прямо у містечко Голту, колись татарське селище. Від цих мостів теж трохи подалися низом у гору найкращі вулиці Орлика та Голти. Орликівська вулиця геть далі побігла у степ, а голтянська впнулася у вокзал. Земська будка — центр, біля якого клекотить торговельне життя всіх трьох близнят — Орлика, Богопіля та Голти: все тут рухається та метушиться».
Фото: https://libraria.ua/
Листи з степу. – Рада. – №13. – 12 червня 1909. – С. 2.
Мости під час Другої світової
На форумі Первомайська є архівні фото часів Другої Світової.
Краєзнавці Андрій Васильєв та Сергій Шевченко надали два аерофотознімки часів Другої Світової, на яких видно мости через Буг та Синюху.
Сергій Шевченко, краєзнавець:
— Датоване фото 3.5.1944 року, тобто, вже після визволення міста. Масштаб фото: в 1 см 95 метрів. Літерні позначки: А — залізничний вузол і В — залізничний міст; С - понтонний міст з Київської в Голту (район пляжу); D — зруйнований міст через Синюху; Е — гребля ГЕС; F — місце збору автотранспорту. Цифровими позначками позначені різні об'єкти залізничного вузла. Міст з Голти на Богопіль був зруйнований ще при німцях, тому й не позначений, а міст з Богополя в Ольвіополь перекреслений, оскільки також був пошкоджений і непрохідний для транспорту. Отже, певний час єдиним комунікаційним шляхом між Ольвіополем і Голтою був понтонний міст, а Богопіль взагалі був відрізаний від інших частин міста.
До 1947 року мости були понтонними, на зиму їх розбирали. В 1947 році побудували дерев'яні мости. Про них згадує Олекса Різниченко в інтерв'ю Василеві Овсієнку 25 березня 2000 року: «Це була весна 1948 року... Приїхали в Первомайськ поїздом. Зійшли на станції Голта, а до «хазяїна» треба добиратися на Орлик, через дві річки, які звуться Бог і Синюха. Мости через них стоять при самому їхньому злитті: один міст на Богопіль, другий зразу ж з Богополя на Орлик. Мости там дерев’яні, кожного року їх зриває при скресанні річок. Якраз це сталося перед нашим приїздом. Ходили понтони — великі човни десь на 40-50 людей. Ми з труднощами сіли на понтона, перебралися на той бік».
Мости і танки
Люди переповідають, що дерев’яні мости якийсь час стояли на танках.
Первомайчанка Лариса Сивачук дописує в спільноті «Первомайщина у світлинах, документах і спогадах»:
— Для нас то були нові мости порівняно з дерев'яними, котрі хиталися-скрипіли-дихали, їхати і йти було дуже страшно, вони стояли на старих танках, а ці нам здавалися красенями!
Мешканець Дроздовки, син мірошника Микола Миколайович Гуртовий також згадує про танки.
Ця історія є наполовину правдою, наполовину міфом. Танки справді були, але мости стояли не на танках, а поряд.
Олексій Мурзак:
— В 1941-му році існував наплавний міст в районі міського пляжу, водонапірної башти, що вів в напрямку рятувальної станції. У 1944-му році з того мосту впали два танки: радянський та німецький. Є історія про те, як одна бронетанкова бригада спробувала захопити Ольвіополь. Але не вийшло: радянський танк заглух на мосту, екіпаж був контужений. Німці стали тягти той танк своїм танком на голтянський берег. Аж тут наш танкіст прийшов до тями та завів танк. Той впав з мосту та потягнув за собою у воду й німецький танк.
Про це можна детальніше дізнатися з тексту пішохідної екскурсії центром Первомайська.
В 1958-му році, коли будували перший міст, витягли з води один танк, радянський.
А в 1980-х, як будували другий міст, дістали з-під води і німецький.
Сучасні мости в Первомайську
Перший залізобетонний міст через Буг та Синюху побудували у 1958-му році, а другий — у 1989-му. Але це вже інша історія, тому детальніше про сучасні мости читайте у наступній публікації.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
Вітаємо, ви дочитали до кінця матеріал Гард.City — незалежного первмайського інтернет-видання. Якщо вам сподобався цей текст, пропонуємо підтримати нас внеском. За ціною лише однієї чашки кави чи поїздки у таксі, ви підтримаєте роботу редакції та допоможете робити Первомайськ і район зрозумілішим для містян та привабливішим для гостей.
