У Первомайську, в артхабі Вінграновський, відкрилася художня виставка «Три мистецькі світи». Експозицію присвятили 90-й річниці від дня народження Миколи Вінграновського. Мистецький захід об’єднав три напрямки — фотомистецтво, живопис та поезію. У фойє артхабу читали вірші, дивились на картини та тепло спілкувались.
Журналісти Гард.Сity також побували на відкритті виставки.
Продовження проєкту «квіти Вінграновського»
Свої роботи представили Наталія Бондаренко, Майя Герасименко та Катерина Маслова.
Зліва направо Катерина Маслова, Майя Герасименко та Наталія Бондаренко
У вітальному слові до присутніх очільниця художньої ради закладу Наталія Терещенко зазначила: частина експозиції є свого роду продовженням проєкту, започаткованого фундатором артхабу Аркадієм Корнацьким, який має назву «Квіти Вінграновського».
І відтак одну з граней проєкту вирішили розкрити у фотокартинах. На них — квіти степу Півдня України, так майстерно оспівані у віршах Вінграновського.
Авторка фоторобіт Наталія Бондаренко вважає будь-які квіти прекрасними, бо то є частина природи. А природа прекрасна завжди. Про кожну з квіток, які зображені на світлинах, пані Наталія розповіла, додаючи, що та чи інша символізує і які властивості та сенси особисто для авторки втілює. Цитували біля фоторобіт і тематичні твори Миколи Вінграновського, аби відчути, що зображені на фото соняхи або й бур'яни дійсно суголосні рядкам нашого славетного земляка.
«Уявила кожен прочитаний рядок і втілила на полотні»
Потому свої роботи презентувала Майя Герасименко, знана у місті художниця, колишня викладачка Первомайської художньої школи. Чимало присутніх у залі, хто й далі продовжує в тій чи іншій мірі свій творчий шлях, були свого часу учнями пані Майї.
«Нині я вже на пенсії, і маю чимало часу для творчості. Я читала вірші Вінграновського... і буквально уявляла кожен прочитаний рядок! Відчувала його, ось наче він коло мене дивиться на те, про що пише. Тож писала і я, лише на полотні», — розповіла присутнім художниця.
Пані Майя розповіла й історію появи та про джерела натхнення своїх робіт. Цього разу мисткиня представила публіці пейзажі з рідних для неї місць. Кожне з них для художниці близьке та особливе по-своєму.
Акварелі, які світяться теплом та затишком
Нарешті слово взяла Катерина Маслова, маленька донька якої так зачекалась, що тулилась до матусі в намаганні бодай якось себе розважити.
Пані Катерина розповіла, що прагне на своїх картинах, які виконані переважно в акварельній техніці, зафіксувати те, що ми, на жаль, втрачаємо. Речі, які здаються звичними, оточують щодня та у рутині й побуті можуть здаватися непомітними, але із плином часу та становленням сучасних технологій просто йдуть у небуття. Старовинні, викладені з каменю паркани, оформлені без використання пластику й металу фасади та подвір'я сільських будинків — усе це невпинно оновлюється.
«Ми свого часу переїхали до села, і так там і мешкаємо, Синюхин Брід мені дуже подобається. Фактично, чимало із сюжетів, зображених на моїх картинах, це те, що я бачу зі свого вікна. Точніше, з різних вікон. І це те, що я прагну зберегти, аби потім можна було поглянути і згадати», — поділилась пані Катерина.
Слово мала також і присутня на заході поетеса Лоріна Лисогурська, яка подякувала за запрошення та зачитала один зі своїх творів, суголосний тематиці виставки.
Опісля офіційної частини, відкриття, настала частина неформальна: коли можна було поспілкуватися із мисткинями та між собою та почастуватися смаколиками, які до речі, приготовані були також руками художниць!
Завітайте до артхабу і ви точно не пошкодуєте! Бо, як слушно зауважила Майя Герасименко, картини люблять, коли на них дивляться. Вони зберігають у собі позитивну енергетику і діляться нею з тим, хто споглядатиме полотно наступним.
