Напередодні 29 серпня, Дня пам'яті захисників і захисниць України, говоримо з Анною Нєкрасовою про тих, для кого вона вже п'ятий рік готує домашню їжу. Її «Бандурські кухарочки» варять борщі, каші та супи, пакують їх у реторт-пакети й передають військовим на фронт. Ця розмова про волонтерство, що почалося у 2022 році, людей, які допомагають продуктами, маленьку кухонну команду і особисту історію Анни. Її син також служить на передовій.
«Бандурські кухарочки» — свої люди
Фото: з архіву Анни Нєкрасової
— Анно, як узагалі з'явилася ідея готувати й сушити борщі для військових? З чого все почалося?
— У мене все почалося з того, що я колись відправила баночки Вероніці Михеєнко. Вона запропонувала мені приготувати кашу для військових. Це було у 2022 році, на початку повномасштабної війни. Я, звісно, не відмовилася. Спочатку ми сушили супи та борщі. Потім почали робити каші в банках. А потім чоловік сказав: «Досить уже з банками. Давай купимо запаювач і будемо запаювати в реторт-пакети». Почали збирати гроші на запаювач. Купили його і почали робити вже так. І ось уже пішов п'ятий рік.
Фото: з архіву Анни Нєкрасової
— Хто такі «Бандурські кухарочки»? Скільки вас сьогодні? Це постійна команда чи щоразу хтось долучається?
— У мене постійна команда. Це мої куми, друзі. Вікторія Котовська, Надія Головецька, Вікторія Семеніва, Світлана Баришнік, Марія Середа, Олена Павлівна. Це люди, які постійно допомагають. У когось є рідні на війні, у когось немає, але люди приходять просто тому, що хочуть допомагати. Вікторія, наприклад, може приїхати в будь-який час — і буде допомагати. Надія теж приходить, коли може. Ми всі працюємо, тому знаходимо час після роботи й займаємося цим.
«35 кілограмів — це готовий борщ»
Зворотний зв'язок від захисниківФото: з архіву Анни Нєкрасової
— Цього разу ви відправили військовим 35 кілограмів борщу. Це сухий борщ?
— Ні, це готова їжа. Готовий борщ. Військовому його просто треба розігріти й поїсти.
— А скільки це приблизно порцій?
— У пакет ми кладемо приблизно 700 грамів борщу. Каші кладемо по 460 грамів. Порція борщу приблизно 300-330 грамів. Тобто одного пакета борщу вистачає майже на дві порції. У коробку з-під бананів у нас входить приблизно 50-60 пакетів.
— Що входить у ваш борщ? Які овочі використовуєте і як його готуєте?
— Усе, як у звичайному борщі. Буряк, капуста, квасоля, картопля, морква, цибуля. Варимо все у великій каструлі. Потім готовий борщ розливаємо по пакетах, запаюємо і ставимо в автоклав. В автоклаві він проходить стерилізацію та термообробку. Це потрібно для того, щоб їжа могла довго зберігатися і не псуватися.
— Скільки часу потрібно, щоб отримати готову партію?
— Якщо ми робимо кілька страв, то це робота фактично на цілий день. Наприклад, починаємо вранці, а закінчуємо вже після опівночі. Буває, що працюємо до другої, третьої, навіть четвертої години ночі, доти, поки все не запакуємо, не закладемо в автоклави й не поставимо на обробку.
— Як часто ви готуєте?
— Зазвичай у п'ятницю робимо заготовки, а в суботу готуємо. Але не завжди виходить саме так. Якщо хтось привіз сало, м'ясо, овочі чи ще якісь продукти, можемо стати до роботи й того дня. Тому субота чи неділя — це не принципово. Коли є можливість і продукти, тоді й готуємо.
Фото: з архіву Анни Нєкрасової
«Є така Аня, яка ходить із простягнутою рукою»
— А хто вам дає овочі та інші продукти? Купуєте все самі?
— Є така Аня, яка ходить із простягнутою рукою й у кожного просить: «Допоможіть, будь ласка». Дуже багато допомагають родини військових, саме тих, хто загинув або зник безвісти. Наприклад, Наталя Городецька, Ніна Трунова, у якої син на передовій з 2014 року, До речі, жінці 74 роки, але вона теж ходить і просить людей допомогти. Катерина Тучпій теж дуже допомагає. От учора вона дала мені 15 трилітрових банок томатного соку і 40 кілограмів картоплі. Люди просто віддають від щирого серця. І я безмежно їм вдячна.
Фото: з архіву Анни Нєкрасової
«Секрету немає»
— Чи маєте якийсь секрет, щоб після термообробки борщ залишався таким самим справжнім борщем?
— Ніякого секрету немає. Готуємо звичайний борщ.
— Тобто секрет, мабуть, у душі й серці?
— Напевно. І душа, і серце там є. І дуже приємно, коли хлопці отримують посилки й пишуть: «Ваш борщ — найкращий, найсмачніший». Це дуже радує.
Фото: з архіву Анни Нєкрасової
— Тобто ви отримуєте багато відгуків?
— Так, відгуків багато. І це гріє нашу душу.
— Мені дуже сподобалася фраза у вашому дописі: «Лови бандурський борщ». Що для вас означає знати, що хлопці на фронті їдять те, що ви приготували власними руками?
— Я навіть не знаю, що сказати, чесно. Я просто радію. Радію, що є така можливість робити це, готувати для них.
Фото: з архіву Анни Нєкрасової
«Першу посилку я вже не пам'ятаю»
— Пам'ятаєте першу посилку, яку відправляли військовим? Якою вона була? Що ви тоді відчували?
— Чесно, вже не пам'ятаю. Посилок було дуже багато. Але пам'ятаю, що дуже нервувалася. Хотілося, щоб хлопцям сподобалося, щоб вони не залишилися голодними, щоб усе було смачно.
— Скажіть щось військовим, до яких зараз поїхали ваші борщі.
— Хочу, щоб вони наші борщі їли, смакували ними й поверталися живими та здоровими. Так, як мій син.
— Ваш син теж військовий?
— Так. Він пішов служити у 20 років. Уже третій рік перебуває на позиціях, у найважчих точках, але ми сподіваємося і віримо.
Фото: з архіву Анни Нєкрасової
— Ви своєму сину теж відправляли цей борщ?
— Так, відправляла. Сину дуже сподобався. Взагалі хлопці дуже радіють, коли приходить домашня їжа.
— Розкажіть про того військового, який особливо чекає на ваш борщ.
— Є один військовий із позивним Батула. Він каже: «Я ваш борщ там чекаю. Я забираю його в кишені й просто тікаю, ховаю, щоб ніхто його не з'їв». Я спочатку думала, що він жартує. А потім мені син скинув відео. Я просто розплакалася.
«Я стараюся долучатися до таких акцій»
Анна Нєкрасова у Первомайську на акції «Полон вбиває Не мовчи»Фото: архів Гард.City
— Сьогодні ми говоримо напередодні 29 серпня — Дня пам'яті захисників і захисниць України. Завтра буде стіл пам'яті. Ви долучаєтеся до таких акцій?
— На жаль, цього разу, мабуть, не зможу фізично. У мене якраз буде робота, треба робити заготовки на наступний день, готувати їжу. Я взагалі стараюся долучатися до таких акцій, до автопробігів, до різних пам'ятних заходів. А якщо не можу бути присутня, то хочеться долучитися душею.
Фото: з архіву Анни Нєкрасової
«Є дві бабусі, які приходять майже щосуботи»
— Хто ще допомагає вам на кухні?
— Є дві бабусі, які майже щосуботи приходять і допомагають. Чистять картоплю, нарізають цибулю, допомагають із помідорами. Я їм дуже вдячна. Одна з них Марія Середа, а друга Олена Павлівна. Це дуже-дуже хороші люди.
Фото: з архіву Анни Нєкрасової
— Тобто основна ваша команда все ж невелика?
— Так. У нас може бути чотири людини, а може бути три. Іноді дві людини готують. Ми все робимо без особливого розголосу. Нам головне — зробити їжу й передати її хлопцям.
— І наостанок. Уявімо, що сьогодні ви ставите тарілку свого борщу перед військовим. Що б ви додали до неї, крім сметани й усього того, що робить борщ смачним?
— Любов. Напевно, любов.
