У вишитому українському вбранні, з теплою усмішкою і книжкою в руках Марія Воробйова читала свої вірші так, ніби розмовляла з кожним у залі особисто. Про війну, про мову, про життя, яке минуло між роботою, родиною і любов’ю до слова.
14 травня у Первомайській міській бібліотеці відбулася презентація другої збірки поетеси «Лабіринтами осені». Ініціаторкою зустрічі стала керівниця літературного осередку «Зажинок» Антоніна Григоренко, яка також написала передмову до книги. На презентації побувала й журналістка Гард.City.
Лабіринтами збірки
До збірки увійшло 48 поезій: різножанрових, але дуже впізнаваних в українському світовідчутті. Тут вірші про мову, природу, людську долю, війну, пам’ять і просте повсякденне життя. Є й жартівливі поезії: легкі, життєві, сповнені народного гумору. Презентацію творчості та збірки поетеси спільно готували Антоніна Григоренко та Валентина Немченко. Вони не просто представили її життєвий шлях та книжку, а ніби провели гостей «лабіринтами» її життя та творчості. Уважно й тепло говорили про кожен тематичний мотив, про щирість поезій, любов авторки до України, мови й людей.
Антоніна Григоренко
— Ця презентація стала вже третьою літературною подією нашого осередку від початку року. Для нас це дуже важливо, бо фактично відроджується робота літературного об’єднання «Зажинок». Ми продовжуємо наші традиції, збираємо твори для нового альманаху «Степове многоріччя», приходять місцеві поети, звучить сучасна українська поезія, — говорить Антоніна Григоренко.
За її словами, сьогодні особливо важливо створювати простір, де люди можуть говорити про свої переживання через творчість.
— Людям, які переживають усе, що зараз відбувається, дуже важливо виговоритися через поезію, — додає вона.
«Я не слухала урок, а писала вірш»
Пані Марія пише ще зі шкільних років. Каже, що перший вірш народився просто на уроці географії у 17-й школі Первомайська.
— Я не слухала урок, а писала вірш. А потім учитель географії забрав мої записи, бо думав, що я якісь записочки хлопцям писала і почав читати перед класом. І яким було його здивування, що то були поезії. Мої одиниці по його предмету миттєво перетворилися в четвірки, — згадує вона з усмішкою.
«Муза в робочій спецівці»
Поетеса розповідає: література завжди жила поруч із буденним життям. Багато років вона працювала ливарницею, приходила зі зміни й писала вірші.
— Одного разу мене просто з цеху покликали до начальника. Там стояв редактор однієї із газет. То був Дмитро Кремінь. Потім вийшла стаття «Муза в робочій спецівці», — пригадує Марія Воробйова.
Попри важку працю, любов до українського слова вона пронесла через усе життя. Співала у місцевих творчих колективах, писала поезії «для себе», друкувалася в газетах. А зараз, у зрілому віці, до неї прийшло читацьке визнання.
«Головна тема моїх віршів — війна і Україна»
Особливе місце у творчості поетеси сьогодні займає війна.
— Коли почалося повномасштабне вторгнення, було дуже страшно. Я ховалася, тікала з дому, потім поспішала назад дивитися, чи все ціле. І зараз головна тема моїх віршів — війна і Україна, — говорить вона.
Пані Марія читала свої твори наживо. У залі панувала особлива атмосфера — та, коли люди не просто слухають, а проживають сказане разом із автором.
Особливо емоційно прозвучав її вірш про хвилину мовчання.
— Коли вся Україна завмирає у пам’ять про загиблих — хіба можна бути байдужим? Це неможливо забути і неможливо пробачити, — говорить поетеса.
«Творчість теж має силу»
Авторка із онукою
Поруч із нею цього дня була й онучка Ірина, учениця 11 класу. Дівчина каже, що творчість бабусі для неї дуже близька, особливо вірші про війну.
— Я закінчую школу під час війни, проходила військову підготовку. Тому мені дуже відгукуються її поезії. Творчість теж має силу, бо ж вона може підтримувати людей і давати надію, — говорить Ірина.
«Це моє коріння, моя душа, моя Україна»
На презентації багато говорили і про українську ідентичність. Марія Воробйова прийшла у традиційному українському вбранні. Каже: це не просто святковий одяг.
— Це моє. Моє коріння, моя душа, моя Україна.
Цього дня звучали поезії пані Марії й у виконанні інших учасників зустрічі: проникливі, душевні, близькі кожному, хто переживає за Україну, пам’ятає своє коріння і вміє бачити красу в простому.
