Миколаївщині презентують імерсивну виставу за творами Дмитра Креміня. У 2023-му році поету та пророку виповнилося б сімдесят. Саме до цієї дати у директора Миколаївського академічного художнього драматичного театру Артема Свистуна виникла ідея увіковічити пам'ять великого патріота України та його пророчим Словом надихати українців на Перемогу. Вчора, 14 червня, вистава пройшла у Первомайську. Відвідала захід і журналістка.
25 травня минуло п’ять років, як відійшов у вічність відомий український поет, лауреат Шевченківської премії Дмитро Кремінь (1953-2019). Постать Дмитра Дмитровича уже стала національним символом нескореності українського народу. Він — один із тих, хто не побоявся стати на захист української соборності, чинив спротив радянській дійсності та своїм Словом надихав та продовжує надихати народ на пошуки істини, правди та бути справжніми патріотами. Він підіймав теми цінності людського життя, говорив про вічність України, про її незламність та її призначення. Тож народжена колективом Миколаївського художнього театру вистава – це цілком закономірне явище, яке не просто увічнює пам'ять митця, а й збуджує свідомість українців, надихає на боротьбу за справедливість і буття. Та й імерсивні технології, використані режисером Артемом Свистуном, допомагають наблизити автора до глядача, занурити їх у події, руйнують бар’єри класичної сцени та дають можливість відчуття «тут і зараз». До речі, імерсивний театр фокусується на глядацькому досвіді та участі в постановці, а його надзавдання — перемкнути глядача зі звичного «дивлюся», «оцінюю», «думаю» на «відчуваю», «беру участь», «проживаю». Невелика камерна зала артхабу Вінграновський (виставу первомайцям показали двічі, вдруге — у малому залі ЦКіД ім. Зарницької — ред.) стала сценою, де актори читали поезію, танцювали, співали, проживали моменти правди, віри і свободи. А глядачі — відчували та емоційно проживали.
Імерсивний театр (англ. Immersive theater) — одна з популярних форм сучасного інтерактивного театру, де глядача намагаються «занурити» в події, що розгортаються на сцені під час вистави. Вікіпедія
Коментує Артем Свистун — режисер-постановник, художній керівник театру.
«Кожне слово, все, що відчувається в цій виставі, — це сьогоднішній наш час»
— Хочу подякувати всім організаторам за те, що Миколаївський художньо-драматичний театр має змогу побувати в Первомайську, і за таку локацію — артхаб Вінграновського. Це просто дивовижно. Тут відбуватиметься показ вистави в живому форматі. Саме ця вистава «Земний монолог» за творами Креміня створена, як інтерактивна, імерсивна вистава, ближче долучена до глядацької зали. Вона народилася в стінах музею нашого театру, тепер приїхала до Первомайська. Наші гастролі почалися з Казанки, де розпочинав свій трудовий шлях Дмитро Кремінь. Ми будемо в усіх куточках Миколаївщини. В серпні ми зіграємо на великій сцені театру, потім, у вересні, плануємо в Ужгород, на Закарпаття, де народився Дмитро Кремінь. А зараз виконується пісня композитора Олександра Сичова. Створена вона на минулому тижні. Можу від себе сказати, що у виставі всі слова — пророчі. Кожне слово, все, що відчувається в цій виставі — це сьогоднішній наш час. Це про нашу Перемогу, бо ми незламні. Це про подяку нашим хлопцям, які боронять нашу державу, і завдяки яким ми маємо можливість виїжджати і боротися словом.
— Кілька слів про акторську трупу.
— Трупа театру — це молодий склад акторів. Сьогодні тут і молодий, і досвідчений Кремінь. Ви побачите Марину Васильєву, авторку літературних творів, які використані у виставі. Олену Лисенко — балетмейстерку, яка вирішувала питання хореографічної постановки. Це таке поєднання сили імерсивності. Вистава відчувається дотиком глядацької аудиторії. Навіть зараз у нас в музеї знаходиться молодий Кремінь в образі застиглої воскової фігури. А те, що ви сьогодні побачите, це дійсно пророцтво. Це наш час. Дмитро Кремінь не дожив до нашого часу, але всі слова, які ми сьогодні почуємо, це пророчі слова нашого часу. Неперевершену поезію поета читали Марина Васильєва, Ольга Сторожук, Олександра Шамшура, Ігор Ворогушин, Олена Карай, Алекс Межурецький, Інна Добренко, Сергій Гололобов. Роль ювіляра виконали Григорій Черемушев і Володимир Фоменко.
У виставі використані художні роботи Андрія Антонюка, Костянтина Головіна, фото із сімейного архіву Дмитра Кременя, відео Миколаївської обласної державної телерадіокомпанії, «Суспільне. Миколаїв», Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки. Звучали пісні Тетяни Ярової, Євгена Долгова на слова ювіляра. Бере участь у дійстві і уповноважений із захисту державної мови, син Дмитра Креміня, Тарас Кремінь. Цього разу, на жаль, був лише у записі.
Коментує Василь Шуляр — директор Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
«Саме тут, як ніколи, має звучати космізм Дмитра Креміня»
— Ми сьогодні у вас з виставою. І хочу вам повідомити, що ми уже маємо меморандум про співпрацю з театром. Наступний наш крок — це розвиток театральної педагогіки. Ви знаєте, що такий напрямок є в початковій школі, а тепер — для старшої. Сьогодні нас об’єднує Дмитро Кремінь, світла йому пам'ять. Нам приємно бути в осередку, присвяченому Вінграновському. І напевне саме тут, як ніколи, має звучати космізм Дмитра Креміня у поєднанні з космізмом прози, поезії та драматургії.
Глядачі Первомайська мали змогу двічі подивитися виставу: спочатку освітяни — у футуристичній бібліотеці Вінграновського, потім всі охочі — у ЦКіД імені Єфросинії Зарницької. Думаю, що кожному, хто побував на виставі, є чим поділитися.
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
