Напередодні Міжнародного дня сім’ї журналісти Гард.City поспілкувалися з начальницею управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради Тетяною Букіною. Про те, чому дитині замало лише державних гарантій, як війна змінила інститут сім’ї та скільки дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування вже знайшли свій дім — у нашому матеріалі.
Більше ніж статистика: середовище, що виховує
Державна політика сьогодні чітко спрямована на популяризацію сімейного виховання. Первомайська громада демонструє в цьому напрямку такі результати: наразі 93% дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, уже влаштовані до родин.
Проте за цифрами стоїть не лише робота фахівців, а й свідомість громади.
«Ми маємо розуміти, що дитину виховує не тільки сім’я і не тільки держава. Дитину формує те середовище, в якому вона перебуває, а це середовище — це всі ми з вами разом взяті: звичайні мешканці громади, відповідні служби, освіта, небайдужі люди, які не стоять осторонь дитячого розвитку. Найкраще середовище для дитини — це сім'я, і вся наша робота спрямована на те, аби для тих, хто потребує влаштування, цей шлях до нової родини був максимально коротким», — зазначає Тетяна Букіна.
Від опіки до ДБСТ: як діти знаходять родини
Як повідомила посадовиця, у громаді розвивають всі передбачені законодавством форми сімейного влаштування. Найбільш поширеною є опіка та піклування (для дітей до 14 та від 14 до 18 років відповідно). Перевага тут зазвичай надається родичам, але стати опікуном можуть і інші громадяни після відповідного навчання. Наразі в громаді під опікою перебувають 102 дитини.
Окрему увагу пані Тетяна приділяє Дитячим будинкам сімейного типу (ДБСТ). Це сім’ї, що виховують не менше п’яти дітей одночасно:
«Ключовим у будинку сімейного типу є не просто факт того, що дітей беруть у сім’ю, а те, що їх там виховують, спрямовують та навчають до майбутнього самостійного життя. Це має відбуватися так само, як у біологічній родині: дитину треба навчити всім видам діяльності, щоб, досягнувши повноліття, вона була повністю готовою вступити у дорослий світ. Батьки-вихователі проходять спеціальне навчання, отримують рекомендації та супроводжують дітей до 18 років, а якщо ті навчаються — то і до 23-х».
Сьогодні у Первомайську діють 6 ДБСТ, де виховуються 40 дітей. Минулого року за рахунок субвенції та співфінансування з місцевого бюджету були придбано два будинки: один для родини-переселенців з Олешок, інший — для новоствореного ДБСТ.
Також у громаді успішно функціонують:
- Прийомні сім'ї: 6 родин, у яких виховуються 8 дітей.
- Патронатні сім'ї: тимчасова професійна підтримка (від 3 до 6 місяців), поки біологічна родина долає кризу. Наразі у Первомайську діє одна така сім’я.
- Усиновлення: у громаді проживають 53 усиновлені дитини.
Виклики війни та «криза відповідальності»
Війна суттєво ускладнила роботу. Велика кількість ВПО, економічна нестабільність та емоційне виснаження б’ють по інституту сім’ї. Тетяна Букіна констатує: зникає найголовніше — відповідальність один за одного.
«Сьогодні кризовою є не лише окрема ситуація, а взагалі сам інститут існування сім’ї. Війна, тривога, економічна нестабільність, розлука, втрата житла чи роботи — все це фактори, які надзвичайно підривають стосунки між людьми. На жаль, часто зникає головне — відповідальність один за одного і за дітей. Тому створення будинку сімейного типу чи прийомної родини — це не просто рішення, а відповідальний крок, який потребує внутрішньої зрілості, готовності вчитися та вміння чути психологічні потреби дитини, які сьогодні дуже змінилися».
Попри складнощі, є позитивна динаміка. Лише з початку 2026 року 13 дітей було знято з обліку як таких, що перебували у складних життєвих обставинах. Це результат того, що родини змогли подолати кризи, виправити ситуації з навчанням чи побутом і зберегти дитину вдома.
Однією з форм соціальної підтримки, яка є новою для України, але яка має дуже великі перспективи, очільниця управління називає наставництво. Це нова форма, яка лише починає зароджуватися в області:
«Ми розуміємо, що стати батьками-вихователями — це надзвичайно відповідальний крок, на який не кожен сьогодні готовий. Але кожен із нас може стати певною підтримкою для дитини: порадити, наставити, просто вислухати. Буває, що одна така коротка розмова чи вчасна підтримка допомагають дитині обрати правильний життєвий шлях або подолати кризову ситуацію. Це новий напрямок, і в нашій громаді ми будемо приділяти йому особливу увагу».
Як зробити перший крок?
Для тих, хто відчуває в собі потенціал поділитися теплом із дитиною, пані Тетяна радить не боятися звертатися по консультацію.
«Перш за все, треба з’ясувати для себе: чи готові ви сформувати для дитини не просто умови, а відчуття дому та любові? Для того, щоб взяти на себе відповідальність за будь-яку форму сімейного влаштування, варто в першу чергу для себе з’ясувати: ми не просто забезпечуємо умови проживання, ми маємо сформувати відчуття дому для цієї дитини, відчуття того, що вона потрібна, і забезпечити її гармонійний розвиток. Якщо таке відчуття у вас з’явилося — приходьте до Служби у справах дітей. Ми надамо чіткі рекомендації: де пройти навчання, як отримати статус кандидата і почати цей шлях», — наголошує посадовиця.
Алгоритм дій простий:
- Звернутися до Служби у справах дітей.
- Отримати рекомендації щодо форми влаштування.
- Пройти спеціальне навчання (для кожного виду — свій курс).
- Отримати статус кандидата.
Робота управління «Служба у справах дітей» — це не просто контроль, а щоденний супровід. Як запевнили у службі, фахівці завжди на зв’язку з батьками-вихователями, освітянами і родинами. Допомагають вирішувати різноманітні проблеми: від конфліктів у школі до складних питань адаптації дітей із особливими потребами. Бо кожна дитина, незалежно від обставин, має право на сім’ю та на безпечний простір для розвитку.
- Управління «Служба у справах дітей» у Первомайську за адресою: вул. Грушевського, 3.
