Вони продовжують виходити на татамі — і перемагати. Шість виїздів за весняні місяці, десятки поєдинків і майже бездоганний результат. Та за цими медалями — не лише спорт, а щоденна робота над характером дітей, які вчаться бути сильними вже зараз. Про це — у розмові з керівником Первомайської федерації кіокушин карате Юрієм Галімоном.
Юрій Галімон
Перемога як система
18 квітня у Кривому Розі відбувся Відкритий чемпіонат міста з кіокушин карате, який зібрав понад 200 спортсменів із Дніпропетровської, Запорізької та Миколаївської областей. Від Миколаївської обласної федерації кіокушин карате виступили семеро спортсменів: шестеро з Первомайська та один із Миколаєва.
Результат більш, ніж переконливий: п’ять перших місць і одне друге.
Перші:
- Іван Журавльов.
- Максим Петровський.
- Владислав Кучер.
- Дмитро Шутило.
- Ілля Михайловський.
Друге: Роман Мартиненко.
— Дехто любить писати «стовідсотковий результат» — у принципі, так і є. Ми повністю закрили турнір із гарним результатом, — говорить тренер Юрій Галімон. — Це вже шостий виїзд команди за весну і кожен із них завершувався перемогами.
До речі, ще одна спортсменка із Миколаївщини Аріна Свириденко (тренер Анатолій Яковенко) посіла ІІІ місце.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
Нові міста — новий характер
Для команди цей турнір став особливим. У Кривому Розі вони не виступали понад десять років.
— Востаннє ми були там ще десь у 2010 році. І це фактично перші великі змагання за такий довгий час, — пригадує тренер.
Поїздка була короткою — лише один день. Через фінансове навантаження команда відмовилася від звичного формату з ночівлею.
— Ми просто поїхали, відпрацювали і повернулися. Зараз усі трохи виснажені цими поїздками, але зупинятися не можна, — каже Юрій. — Ми шукаємо новий досвід, нових суперників, нові міста та нові емоції.
Діти, які вчаться не боятися
Найстаршому учаснику команди лише 13 років. Більшість — значно молодші. Перед поїздкою хвилювалися всі: і діти, і батьки.
— Я бачив, як вони переживали ще в дорозі. Потім — на місці. Батьки теж нервували, але коли почалися поєдинки і пішли перші перемоги — вони просто розкрилися, — розповідає тренер. — Були певні технічні недоліки, але діти були заряджені. Вони виконали всі настанови і відпрацювали на максимум.
Більше, ніж спорт
За словами Юрія Галімона, сьогодні спорт виконує значно глибшу роль, ніж просто тренування і змагання:
— Каратист під час війни — це, перш за все, про стабілізацію. Діти зайняті справою, вони ростуть, ми їх виховуємо. Це можливість втримати їх у нормальному житті, наскільки це зараз можливо. Звісно, що війна впливає на дітей. Вони чують розмови батьків. У багатьох тата воюють. Вони відчувають напругу. І спорт дає їм баланс. Тренування — це не лише фізичне навантаження, а й спілкування, якого так бракує в умовах дистанційного навчання і постійних тривог. Вони разом їдуть, спілкуються, жартують. Це живе спілкування, якого зараз дуже мало.
Курс — на Європу
Попереду — ще серйозніше випробування: чемпіонат Європи. Після чемпіонату України команда зробила паузу, щоб відновитися.
— Дехто вже питав: коли починаємо тренуватися? Але після таких змагань треба перепочити. Зараз ми вже повернулися до процесу. Підготовка триває за планом: відпрацьовуємо техніку, працюємо з психологічним станом та залучаємо батьків до процесу. Батьки — наші головні помічники. Вони проводять із дітьми більше часу і впливають на їхній стан.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
У планах — фестиваль єдиноборств
Паралельно команда готується і до великої спортивної події в Первомайську — фестивалю єдиноборств, який цього року розширює формат і об’єднає різні дисципліни.
— Ми працюємо одразу в кількох напрямках: і Європа, і розвиток спорту в місті. Це важливо — рухатися вперед навіть зараз, — підсумовує тренер.
