400 учасників, десятки клубів, поєдинки під сирени і короткі паузи в укриттях. У таких умовах первомайські спортсмени виборюють медалі й готуються до головного старту року. Про результати, психологію дітей, відбір до збірної та реалії спорту під час війни — в розмові журналістки Гард.City з тренером Юрієм Галімоном.
22 березня 2025 року в легкоатлетичному манежі фахового коледжу імені Івана Піддубного відбувся Відкритий чемпіонат міста Києва з кіокушин карате. У змаганнях взяли участь близько 400 спортсменів — представники 30 клубів і федерацій із різних регіонів України. До складу збірної команди Миколаївської області увійшли 13 спортсменів із Первомайщини.
Золото:
- Роман Гуменюк.
- В’ячеслав Лопаткевич.
- Анна Мєлєга.
- Аріна Непомяща.
- Матвій Яніцький.
Срібло:
- Кирило Вовк.
- Ігнат Майдаченко.
- Назар Назаратій.
Бронза:
- Єгор Кругленко.
- Владислав Кучер.
«Це вже система, а не випадковість»
Юрій Галімон
— Пане Юрію, це вже третій турнір за березень і знову з гарним результатом. Як оціните цей період?
— Так, це вже третій старт: Полтава 7 березня, Одеса 15-го і Київ 22-го. І це не випадковість — це системна робота. Ми бачимо результат і розуміємо, що рухаємося правильно.
— У Києві виступ був доволі успішним. Але чи були складні моменти?
— Із 13 наших спортсменів троє вибули, але це нормально. Як показує практика, програють не тільки новачки, а й досвідчені спортсмени. Змагання — це максимальна концентрація і дитини, і тренера, і батьків. Якщо десь щось не спрацювало — результат може бути іншим.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
«Ми забуваємо, що це діти»
— Ви неодноразово підкреслюєте, що спортсмени — це, в першу чергу, діти.
— Так, і це дуже важливо. Ми хочемо від них перемог, рішень, стабільності, але це діти. І ми не маємо цього забувати. Водночас я скажу, що діти, які в спорті або гуртках — уже на голову вище від своїх однолітків. Можливо, звучить різко, але по-спортивному це так.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
«На татамі вже зустрічаються учні однієї школи»
— Чим особливим був саме цей турнір?
— Було багато нових суперників, а це спортсмени з різних федерацій, із якими ми раніше не перетиналися. Але ще цікавіше інше, коли на татамі вже зустрічаються спортсмени, яких тренують наші ж колишні вихованці. Наприклад, київський клуб «Зевс», який очолюють Анастасія Давиденко та Олег Мігеря. Для мене це показник, що школа живе. Люди продовжують цей шлях, який обрали багато років тому.
— Чи можна вже оцінити рівень їхніх спортсменів?
— Поки що рано. У них це лише треті змагання. А діти — це завжди фактор емоцій: хвилювання, страх, нестабільність. Вони можуть не показати того, що вміють. От коли це будуть спортсмени 16-18 років, тоді вже видно стиль і рівень.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
«Усе — заради чемпіонату України»
— Як ви формували склад на ці змагання?
— Усі турніри зараз — це етап підготовки до чемпіонату України. Це ключова подія року. Там визначають найкращих, формують збірну України на 2027 рік. Ми почали підготовку ще в січні і зараз просто планово підводимо спортсменів до піку форми.
— Яке представництво буде на чемпіонаті України?
— Від Первомайська — понад 25 спортсменів. Загалом від Миколаївської області має бути близько 50. Долучаться також спортсмени з Очакова, Чорноморської громади та Миколаєва.
— Які ваші очікування?
— Мінімум — це щоб половина наших спортсменів потрапила до складу збірної України. Ми вже тримаємо цей рівень останні роки. Максимум — це хочемо, щоб область боролася за перше командне місце. Поки що стабільно другі в Україні серед 15 областей.
«Психологія — найслабше місце сьогодні»
— Що зараз найскладніше в роботі з дітьми?
— Психологія. Війна дуже впливає. Діти вразливі, у них нестабільний емоційний стан.
Тому наше завдання — постійно тримати їх у русі: тренування, змагання, поїздки, заходи. Вони не мають залишатися наодинці з тривожними думками. Рух — це їхній захист.
Фото: prokyokushin
«Сирена, пауза і знову бій»
— Як проходили змагання в Києві з точки зору безпеки?
— Все організовано. Перед стартом проводять інструктаж, пояснюють, де укриття, як діяти. Під час повітряної тривоги змагання зупиняються і всі йдуть у сховище. У нас була пауза приблизно півтори години. Потім повернулися і продовжили. Навіть якщо немає світла, то запускають генератори. Спорт не зупиняється. Є відповідальні особи за проведення змагань, медичний супровід, швидка допомога. Серйозних травм, на щастя, не було, хоча рівень поєдинків дуже жорсткий, особливо у категоріях 12 та 14 плюс.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
— Кого з ваших спортсменів відзначите?
— Анна Мєлєга дуже впевнено провела бої, фактично достроково завершувала поєдинки, були нокаути. Роман Гуменюк — дуже сильний виступ. Кирило Вовк — трохи не вийшло, як планували, але будемо працювати.
«Лавра — це було відкриття для дітей»
— Чи була культурна частина поїздки?
— Так, ми відвідали Києво-Печерську лавру. Замовили екскурсію. Вона вийшла дуже жива, інтерактивна. Діти були вражені. Деякі сказали, що такого місця в житті ще не бачили. Це важливо, бо діти живуть не лише спортом, а й духовно розвиваються.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
«Після України — Європа»
— Які плани після чемпіонату України?
— Чемпіонат Європи у Варні (Болгарія) у травні. Уже зараз займаємося організацією поїздки, трансфером. Поки що розраховуємо на власні сили.
Фото: Первомайська федерація кіокушин карате
«Найголовніше — мир»
— Що б ви хотіли сказати на завершення?
— Перемог — нашим спортсменам. Але найголовніше —це мир. Бо наші діти вже ростуть у війні, а ми ще пам’ятаємо мирну Україну. І хочеться, щоб вони теж мали таке життя: спокійне, з можливістю розвиватися, займатися спортом і просто бути дітьми. Дякуємо ЗСУ за можливість виховувати чемпіонів.
