22 лютого у середмісті Первомайська зібралися учасники мирної акції на підтримку військовополонених та безвісти зниклих, долучившись до глобального перформансу «Люди — ключові!». Цього дня разом стали активісти, рідні захисників, які перебувають у полоні та сім’ї тих, чия доля й досі невідома. Традиційно учасники вийшли з плакатами вздовж головної вулиці Первомайська. У руках людей — портрети, імена, дати зникнення. У серцях — надія. Журналістка побувала на акції.
Ранок 23 лютого зустрів містян тріскучим морозом. Стовпчики термометрів опустилися до мінус дванадцяти. Автівки відмовлялися заводитися через холод. Та навіть така погода не стала на заваді людям прийти до центру міста й укотре говорити про свій біль, про тих, кого чекають удома і чиє повернення залишається головною надією.
Три місяці пошуків: історія Наталі
Наталія Медаковська
Серед присутніх — пані Наталя Медаковська, яка вже понад три місяці шукає свого чоловіка Олександра. Він зник безвісти 12 листопада 2025 року на Донецькому напрямку. Родина отримала сповіщення, що військовий зник із позиції. Згодом стало відомо: позиція зруйнована, самого чоловіка не знайдено. Відтоді очікування, запити, звернення і — щоденна надія на звістку. Наталя приходить на акції, аби говорити про чоловіка публічно і не дозволити, щоб його ім’я загубилося серед тисяч інших.
Ключі — як символ повернення додому
Перформанс «Люди — ключові!» об’єднав цього дня громаду навколо символу — ключів. Під час акції учасники дістали зв’язки ключів і дзвеніли ними кілька хвилин. Це був знак свободи й дому, який сьогодні недосяжний для тих, хто перебуває в полоні або зник безвісти.
Організатори наголошують, що саме в такий спосіб можна дати розголос по всьому світу, привернути увагу міжнародної спільноти та нагадати, що за сухими цифрами стоять живі люди. Вони чекають, щоб їхні рідні взяли в руки свої ключі, повернулися додому й відкрили двері власних осель.
Олександр Яровий
Серед присутніх і голова Ветеранського сервісного офісу Олександр Яровий. Він часто приходить на акції, щоб підтримати людей. Каже, що такі заходи допомагають людям пережити біль і втрату. А сьогоднішня акція- перформанс ще й особлива тим, що до неї долучилися спільноти в десятках міст різних країн.
Мета акції — вимагати звільнення військовополонених, незаконно ув’язнених цивільних, політичних в’язнів та повернення депортованих українських дітей.
«Маємо надію і чекаємо»
Олександра Євдокимова
Серед учасників акції — Олександра Євдокимова, яка давно розшукує свого чоловіка. Вона підготувала зв’язку ключів, де кожен — від дому рідних, і серед них — ключ її чоловіка. Олександра вірить у його повернення і не втрачає надії. Жінка наголошує: такі зустрічі потрібні не лише родинам, а й усьому суспільству, щоб пам’ятати, говорити і вимагати:
«Ми маємо виходити на такі акції, щоб нас почули не лише в Україні, а й в усьому світі».
