Випадково натрапила у стрічці на знайоме ім’я — і зупинилася. Новий творчий проєкт, квітковий сарафан «Мавка», і підпис — Олена Пак. Та сама майстриня, добре знана у Первомайську. Я написала їй одразу, запропонувавши інтерв’ю. Вона погодилася. І ця розмова — про українське, яке не зникає навіть за тисячі кілометрів від дому.
Від «Кардигана Перемоги» — до «Мавки»
На початку повномасштабного вторгнення Олена Пак реалізувала символічний проєкт «Кардиган Перемоги». Це була її творча відповідь на війну — як спосіб триматися, підтримувати інших, говорити зі світом мовою рукоділля.
Сьогодні доля закинула Олену до Німеччини. Але, зізнається, що від України вона нікуди не поділася.
«Я не можу без нас. Без України, без усього нашого. Воно все одно в мені. І воно виходить», — каже майстриня.
У Німеччині Олена рік вела творчий курс, нині взяла паузу, бо готується до іспитів. Паралельно відкрила для себе новий формат — творче хобі, яке дозволяє реалізовуватися спокійно, без страху й внутрішньої напруги. Так народилася ідея нового проєкту.
«Мавка» як стан жінки
Квітковий сарафан «Мавка» створений вручну в техніці ірландського мережива. Свій перший такий сарафан Олена зв’язала ще у 2010 році. Коли почала показувати його в TikTok, підписники буквально засипали її проханнями навчити їх цієї техніки.
«Для мене це більше, ніж одяг. Це про стан жінки. Про її енергію, яка впевнено йде і не боїться бути яскравою», — пояснює вона.
«Жінка — як весна. До чого б не доторкнулася — усе розквітає. Вона народжує нове життя, ростить, зрощує, наповнює. І я хочу, щоб ця жіноча енергія прокинулася в кожної», — ділиться майстриня.
Курс як трансформація
Новий проєкт — це тримісячний курс у телеграмі із детальними відеоуроками на кожну вив’язану квітку. Але Олена наголошує: йдеться не лише про техніку.
«Я буду дивитися на кожну жінку й рекомендувати, якої лінії має бути сарафан саме для неї. Як розташувати квіти, щоб вони підкреслювали її. У кожної — своя енергія», — говорить майстриня.
Для неї важливий живий контакт, а саме: бачити очі, реакцію, зміни. Вона говорить про свій проєкт як про внутрішній посил — імпульс, який запускає трансформацію.
«Людина, яка це робить, змінюється. Енергія стає іншою. І ми навіть не помічаємо, як стаємо кращими — добрішими, щедрішими, люблячими. Погане відходить. Залишається світле», — впевнена Олена.
Турбота про себе як продовження творчості
Паралельно майстриня багато говорить про догляд за собою як частину цієї ж внутрішньої роботи.
Вона поступово змінює харчові звички, шукає баланс, експериментує з новими підходами. Почала робити масаж обличчя — щоденні десятихвилинні вправи:
«Я роблю масаж — і бачу результат. Навіть брови стали трошки вище. Це всього 10 хвилин на день. І я така рада».
Вона переконана: чим старшими ми стаємо, тим більше маємо підтримувати себе: «Не треба боятися віку, не треба радикальних змін, треба, щоб була системність і турбота».
«Я люблю розповідати тільки те, що реально працює. Поки сама не спробую — не пропоную людям», — і теми жіночності, тіла, самоцінності вона також планує інтегрувати у свій курс.
Українське проростає
Нині Олена живе у Німеччині, але продовжує популяризувати українське через мереживо, символи, образ Мавки, через ідею жіночого розквіту.
«Коли навчаю — говорю українською. Так воно само відбувається. Хочете — перекладайте. Але я говорю українською», — каже Олена.
Її історія — про те, що культура не має кордонів. Що навіть далеко від дому можна залишатися частиною українського простору.
