Днями місцеві майстрині-рукодільниці, очолювані Оленою Пак, підбивали підсумки своєї участі у творчому проєкті «Кардиган Перемоги». Нагадаємо: сам проєкт стартував ще наприкінці червня і тривав практично два місяці. Його головною метою була допомога в подоланні психологічних стресів у цей непростий воєнний час. Чи вдалося досягти поставленої цілі і які роботи представили майстрині? Журналістка побувала на імпровізованому випускному, де рукодільниці демонстрували свої вироби та ділилися враженнями.
На завершальне заняття рукодільниці прийшли практично у повному складі. Все та ж локація у парку: мальовнича місцина, берег річки та зручні столики для роботи. Тут два місяці поспіль рукодільниці збиралися, комунікували, обговорювали нагальні питання, вчилися працювати гачком та відволікалися від важких сьогоденних подій. Коли збиралися уперше, уже тоді зрозуміли, що, окрім кардигана, будуть і інші в’язані речі — такі, що до душі. Так, власне, і сталося. Кожна із рукодільниць обрала для себе свою хендмейд роботу і протягом двох місяців майстрині творили дива. Серед рукодільниць були і досвідчені, і ті, хто уперше взяв гачок до рук.
Серед них і Ганна Жулінська. Дівчина уперше в житті знайомилася з ручною роботою. Розповідає, що для неї найважливіше було перезавантажитися та знайти душевну рівновагу. Каже, все вдалося: емоцій море, настрій гарний і вив’язана власноруч сумка.
Ганна Жулінська, учасниця проєкту
«Моя робота — це сумка.
Взагалі я сюди прийшла навіть не для того, щоб робити якийсь виріб, а заспокоїтися психологічно і шукати таку розрядку. То маю сказати, що у мене все вийшло. Довгі прогулянки я собі зараз дозволити не можу, то я зрозуміла, що робота руками, а саме — гачком, теж мене заспокоює, допомагає зібратися з думками і в принципі отримати ту психологічну розрядку, на яку я розраховувала, відвідуючи цей гурток. Ну, і класна сумка!»
А ось Наталія Кириченко. Жінка раніше в’язала лише спицями. Радіє, що потрапила до цього проєкту і вірить, що їхнє спілкування на цьому не завершиться.
Наталія Кириченко, учасниця проєкту
«Доброго дня. Мене звати Наталія Кириченко. Я раніше в’язала спицями, а тут Олена запросила і я тут навчилася в'язати гачком. Ще поки в процесі, але отримую масу задоволення від в’язання, від спілкування з дівчатами.
Вірю, що ми продовжимо наше спілкування і обов’язково будемо зустрічатися ще й надалі, завдячуючи Оленці. Дуже вдячна».
Нінель Кирилюк, учасниця проєкту
«Я із задоволенням брала участь у цьому проєкті. Я задумала собі зв’язати сумочку. Результатом дуже задоволена. І мене дуже підтримали мої подруги. Я тут познайомилася з чудовими рукодільницями, з чудовими жінками. Отримала масу задоволення від спілкування. Про свою сумочку я можу розказати, що завдяки моїй подрузі я її розпускала три рази, але це не вплинуло на результат. Він вийшов хороший, всі наговорили мені масу приємних компліментів. І я не хочу, щоб цей проєкт завершувався, я хочу, щоб ми продовжували спілкуватися протягом року і я уже сумую за своїми дівчатами, за гуртком, мені хочеться дальшого розвитку подій.
Я хочу подякувати нашому керівнику Олені за її невичерпну енергію, за її любов до своєї справи, за її щедрість душі, що вона так щедро ділиться своїми знаннями, уміннями, своїм талантом з оточуючими і уміє всіх здружити і організувати. Я думаю, всі мене підтримають. Ми море задоволення отримали від цього чудового проєкту».
Тетяна Андреєва, учасниця проєкту
«Якби не Оленка, у мене б ці нитки валялися б ще вдома невідомо скільки років, тому що зараз натхнення до в’язання якось немає, але завдяки Оленці, вона нас згуртувала так, що ми подоставали все, що ми бачили і нам захотілося все більше і більше в'язати, в'язати… У мене наступне уже є бажання: список я уже склала, Оленку буду діставати.
Думаю, що буду носити із задоволенням і буду постійно казати: дякую Оленці».
Наталія Трещун, учасниця проєкту
«Починала його в'язати сама, потім з дівчатами. Ми з Оленою все порозпускали, що можна, виправили. Я навіть його випрала! А ще зробила намисто! Загалом, ось такий він вийшов! Я перемогла, сподіваюся, що і наша Україна переможе. Іще все життя мріяла зв’язати береточку таку, Альона навчила! Три рази перев’язувала. Всі знають скільки разів, але я її зв’язала!
І я дуже хочу, щоб ми зустрічалися з дівчаточками і надалі, спілкувалися, підтримували одне одного і прикрашали життя своїми виробами».
Алла, учасниця проєкту
«Я раніше, років сім назад, ходила до Олени по суботам на навчання, з дорослими жіночками. А це побачила запрошення і прийшла вдруге. Ходила сюди, але роботу поки не закінчила. Я приходила кілька разів, то нитки приносила, то з дівчатами спілкувалася. На випускний я прийшла! Роботу не покажу, але дякую Олені. Вона мені десять років назад в’язала на замовлення, тобто людина позитивна. Я кожного разу закидаю той гачок, Альона мене надихає, я дістаю, знову починаю. Ну, сьогодні немає поки що показати, але все попереду.
Її в місті всі знають, вона дітей стільки навчила!»
Олена Пак, майстриня, організаторка проєкту «Кардиган Перемоги»
— Що для вас цей проєкт означає?
— Чесно, я не очікувала, що все так буде. Я за всіх дуже рада, що я змогла комусь допомогти, трохи згуртувати.
Дівчата й мене надихнули в'язати. Наприклад, ми візьмемо Аллочку. Вона попросила навчити її в’язати сумку, я їй дуже вдячна. Це дуже класна сумка вийшла і у мене навіть замовлення пішли. Я тобі дуже вдячна за це.
— Тут багато говорять про те, що бажають продовжити проєкт. Чи готові ви взятися далі продовжувати роботу?
— Мені дуже хочеться, але поки літо, ми це робили тут, у парку, а як зміниться погода, то треба подумати про приміщення. Якщо буде приміщення, ми могли б збиратися і всім би було б добре і мені здається, що людей було б більше. Знаєте, є такі жінки, які не дуже в себе вірять і вони навіть бояться просто прийти, і я думаю, коли вони побачать вироби дівчат, які відвідували заняття, хоч і пройшло лише два місяці, але вони в це повірять і вони теж захочуть в'язати, і вони прийдуть. Так що приходьте, будь ласка, дивіться у фейсбуці мої новини. Я буду викладати: що і як, і я буду рада всіх бачити!
— Ви ставили певну ціль перед собою. Ви її досягли?
— Мені здається, так. Я вважаю, що людина, яка взагалі для себе щось почала робити, вона вже перемогла себе спочатку, а коли ми вже дороблюємо виріб, то це так класно, це така перемога і дівчата всі переможці! Може трішки хтось щось не доробив, але вони на такій гарній відстані, щоб це доробити, і я їм допоможу. Кому треба буде.
Дівчата-майстрині ще довго гомоніли між собою, обговорювали творчі плани, домовлялися про нові зустрічі та про продовження роботи. Для кожної із них це була перемога над собою. Вони зуміли зреалізувати свої бажання і найголовніше – вони знайшли одна одну, отримали позитивний заряд енергії та повірили, що навіть у цей складний час, можна перезавантажитися та знайти шлях до заспокоєння. Тож далі буде!
- Читайте нас у Telegram. Підписуйтесь на наш канал Гард.City та Viber.
- Читайте Гард.City у Facebook. Обговорюйте новини у Гард.City спільноті.
- А ще ми є у Instagram та Twitter.
- Приєднуйтесь до нашого каналу на YouTube.
