Попри зимову погоду, тривожні часи та втому від війни, 6 січня Водохреща зібрало у храмі Святого Архістратига Божого Михаїла в Первомайську сотні людей. Тут молилися за Україну, згадували полеглих захисників і вірили, що освячена вода додасть сил кожному та всій країні.
Святкове богослужіння зранку: молитва за мир і перемогу
З самого ранку в храмі Святого Архістратига Божого Михаїла було людно. На богослужіння прийшли віряни різного віку — родинами й поодинці. Святкова літургія з нагоди Богоявлення Господнього розпочалася о 8:30, а вже о 10:00 відбулося традиційне освячення води.
Потужний і впевнений голос настоятеля храму, священника Володимира Головчака, лунав над подвір’ям у спільній молитві за Україну, за воїнів, за мир і перемогу.
Дідухи й трави як символ пам’яті та традиції
Поблизу храмом панувала особлива атмосфера. Тут пані Галина пропонувала символічні дідухи та букети польових трав. Жінка розповідає, що збирає їх власноруч у Катеринці за традицією, якої навчила її бабуся.
— Уже років п’ятнадцять цим займаюся. Це не просто трава — це пам’ять роду, — ділиться вона.
Цьогоріч до Водохреща пані Галина наплела близько п’ятдесяти букетиків. Частину вже розкупили, інші ще чекали на своїх господарів. До храму жінка ходить давно, цінує українські традиції й переконана: патріотизм — не лише в словах, а насамперед у серці. Люди підходили, купували, дякували.
«Освячена вода — для рідних і для надії»
Серед вірян — чимало знайомих. Ігор прийшов освятити воду для матері та тещі.
— Вірю, що ця вода цілюща. Особливо зараз, — говорить чоловік.
Поруч — Оксана Іванченко. Каже, що щороку приходить на Водохреща:
— Це велике свято. Воно підтримує українців у такий темний час. Бажаю всім здоров’я і сили, — звертається вона до присутніх.
Серед учасників богослужіння й подружжя волонтерів Леонід та Ольга Волошини з Мигії. Для них це свято — ще одна нагода помолитися за захисників, за тих, кому вони допомагають щодня.
Водохреща як знак незламності громади
Цьогоріч на свято зібралося особливо багато людей. На подвір’ї храму червоніла калина, куполи храму виблискували у зимовому світлі, а над усім лунала спільна молитва за Україну.
Водохреща у Первомайську стало не лише релігійним обрядом, а й символом єдності та незламності. Поки люди збираються разом, пам’ятають полеглих, моляться і бережуть традиції — Україна є і буде.
